Кримськотатарський Ресурсний Центр звертає увагу на те, що вже майже 10 років в Україні діє рішення про перейменування населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, однак у публічному просторі й досі масово використовуються колоніальні та радянські назви.
26 квітня 2016 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» (ВВР, 2016, № 23, ст. 478). Рішення було прийняте відповідно до Конституції України та закону про засудження комуністичного і нацистського тоталітарних режимів, з урахуванням рекомендацій Українського інституту національної пам’яті.
Згідно з документом, десятки населених пунктів у Криму були перейменовані з радянських назв на історичні, зокрема кримськотатарські. Йдеться не лише про села і селища, а й про ширший процес відновлення історичної топоніміки півострова, що має принципове значення для корінного кримськотатарського народу.
Втім, попри тривалий час після ухвалення відповідної постанови, як у медіа, так і в повсякденному вжитку продовжують використовуватися старі назви, нав’язані радянською владою. Це стосується не лише окремих населених пунктів, а й великих міст та районів.
Зокрема, досі часто вживається назва міста «Красноперекопськ» замість Яни Капу, а також радянські назви сіл і селищ — наприклад, «Совєтське» (Джанкойського району) замість Мішен-Найман, «Ульяновка» (Білогірського району) замість Султан-Сарай, «Островське» (Джанкойського району) замість Тархан-Сунак, «Фурмановка» (Бахчисарайського району) замість Актачи, «Краснознам’янка» (Красногвардійського району) замість Старого Млина, «Ударне» (Джанкойського району) замість Джадра-Шейх-Елі, «Ларине» (Джанкойського району) замість Житомирського, а також селища міського типу «Октябрське» замість Біюк-Онлар. Аналогічна ситуація спостерігається і з адміністративно-територіальними одиницями: так, замість Курманського району продовжує використовуватися назва «Красногвардійський район», а замість Ічкінського району — «Совєтський район».
КРЦ наголошує, що ігнорування офіційно затверджених історичних назв є не лише мовною чи формальною помилкою, а й продовженням колоніальної практики стирання пам’яті та ідентичності Криму. За роки, що минули після ухвалення постанови, українське суспільство мало достатньо часу, щоб ознайомитися з постановою ВРУ та з історичними назвами та почати їх використовувати в публікаціях на своїх ресурсах.
Ми закликаємо українські та міжнародні медіа, державні інституції, громадських діячів і всіх громадян:
- користуватися чинними назвами населених пунктів Криму;
- вживати радянські назви лише в дужках як пояснення;
- переглянути Постанову Верховної Ради та свідомо сприяти відновленню історичної справедливості.
Відновлення історичних назв — це не символічний жест, а реальний крок до деокупації Криму, повернення його справжньої історії та гідності. Крим після звільнення — не має бути місця для радянських топонімів, а земля з живою пам’яттю, власними назвами й глибоким значенням для корінного кримськотатарського народу.
Повернемо назви — повернемо Крим!