Під час сайд-івенту Кримськотатарського Ресурсного Центру «Російська агресія, корінні народи та зміна клімату: кримський вимір», організованого в рамках програми українського павільйону на COP29 у Баку, юристка КРЦ Людмила Коротких висвітлила ключові виклики, пов’язані з тимчасовою окупацією Криму, її наслідками для корінних народів та впливом на кліматичні цілі України.
«Крим перетворився на сіру зону, де міжнародні організації припинили свою роботу, а Україна не в змозі надати інформацію для включення в міжнародні реєстри та бази даних», – наголосила Людмила Коротких.
Спікерка зазначила, що відсутність передових технологій і хижацьке використання ресурсів окупаційною адміністрацією призвели до катастрофічних наслідків, зокрема до водної кризи. Також Крим залишився поза ключовими міжнародними екологічними програмами, такими як «Кліматичні дії» та «Збереження біорізноманіття».
Особливу увагу Коротких приділила правам корінних народів, зокрема кримських татар:
«Під час дискусій про відновлення України права корінних народів виключаються або не беруться до уваги, особливо право на самовизначення, право на землю, території та ресурси, принцип вільної, попередньої, інформованої згоди».
Вона закликала до створення інклюзивних стратегій, що враховують права корінних народів, як основи для сталого розвитку:
«Визнання та пріоритетність прав корінних народів є не лише етичним імперативом, але й юридичним зобов’язанням надавати пріоритетність правам корінних народів у процесі відновлення».
Юристка підсумувала, що лише комплексний підхід до відновлення Криму, заснований на реалізації прав корінних народів, може забезпечити екологічно чисте та стале відновлення, якого прагне Україна.
Повний текст виступу
З 2014 року, з початку тимчасової окупації Криму, батьківщини корінних народів – кримських татар, караїмів і кримчаків – територія Криму фактично перетворилася на сіру зону.
Всі міжнародні організації припинили свою роботу на півострові, інформація з росії не приймається, а Україна не в змозі надати інформацію для включення в міжнародні реєстри та бази даних.
Таким чином, основним достовірним джерелом інформації про реальну ситуацію на півострові стали тільки неурядові організації і, в першу чергу, організації корінних народів, такі як Кримськотатарський Ресурсний Центр.
Підходи до розвитку Криму, забезпечення його екологічної безпеки та ролі в енергетичних стратегіях України і росії принципово відрізняються.
Ми знаємо, що Україна задекларувала амбітну мету збільшити використання відновлюваних джерел енергії до 25%. Не останню роль у досягненні цього показника відіграло унікальне природно-географічне розташування Криму.
У той час як росія використовувала і продовжує використовувати Крим як військову базу і плацдарм для продовження військової агресії проти України. Крім того, нераціональне використання ресурсів призвело до водної кризи на півострові. У власних стратегічних документах окупаційна влада визнала вплив санкційних обмежень на компанії, що працюють на півострові, такі як «Чорноморнафтогаз» та інші.
Тобто, протягом останніх 10 років Крим не мав доступу до передових технологій та підходів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу на клімат.
Результатом окупації стало обмеження жителів Криму в такому базовому праві, як право на обмін інформацією, що також є ключовим для досягнення цілей сталого розвитку. Крим також залишається поза межами таких міжнародних програм, як «Кліматичні дії» та «Збереження біорізноманіття».
Ми бачимо по всьому світу, як землі корінних народів внаслідок колоніальної політики виснажуються хижацьким видобутком корисних копалин.
Повномасштабна війна в Україні несе нові загрози та збитки для довкілля, вона впливає не лише на мир та безпеку, але й на наші зусилля у боротьбі зі зміною клімату та продовольчу безпеку в усьому світі.
А з іншого боку, ця трагедія на новому рівні висвітлила необхідність та важливість соціальної інклюзії та соціальної відповідальності бізнесу.
Уряд України робить амбітні заяви про швидке відновлення країни та презентує різні стратегії реінтеграції та відбудови. Однак, коли ми говоримо про Крим, ми повинні пам’ятати про декілька важливих моментів.
По-перше, наявність корінних народів, що вимагає особливого підходу. Зараз ведуться широкі дискусії про відновлення в Україні, але під час цієї дискусії права корінних народів виключаються або не беруться до уваги, особливо право на самовизначення, право на землю, території та ресурси, принцип вільної, попередньої, інформованої згоди в контексті реінтеграції та післявоєнної відбудови Криму. Під час обговорення підрахунку збитків, завданих російською агресією, не враховуються колективні аспекти шкоди корінним народам України або, наприклад, вплив на сталий розвиток.
За останні 10 років окупації наша земля була виснажена російською окупаційною адміністрацією та підконтрольними їй бізнес-структурами. І зараз, коли ми говоримо про післявоєнну відбудову, ми не маємо права повторювати помилки минулого. Це відповідальність не тільки держави, але й інвесторів, які прагнуть вкладати кошти в Крим в Україні в майбутньому.
Але в той же час, плануючи відновлення Криму, важливо пам’ятати, що забезпечення залучення корінних народів до процесу прийняття рішень та миробудування визнано ключовим фактором у боротьбі зі зміною клімату та забезпеченні досягнення Цілей сталого розвитку до 2030 року.
Таке залучення може бути забезпечене шляхом реалізації вільної, попередньої та інформованої згоди з представницьким органом корінного народу. Залучення корінних народів можливе лише за умови повної реалізації їхніх прав відповідно до ДПКН ООН.
Визнання та пріоритетність прав корінних народів є не лише етичним імперативом, але й юридичним зобов’язанням надавати пріоритетність правам корінних народів у процесі відновлення.
Саме такий підхід здатен забезпечити зелене відновлення, якого прагне Україна, а також стане основою для сталого розвитку не лише Криму та України, але й усього регіону.
Щиро дякуємо за увагу!