Юристка Кримськотатарського Ресурсного Центру Людмила Коротких під час свого виступу у першому міжсесійному засіданні Ради з прав людини ООН щодо розширення участі корінних народів у роботі Ради заявила, що потрібно розробити критерії, які дозволять корінним народам повноцінно брати участь у роботі Ради ООН.
«Встановлення критеріїв для представницьких інституцій корінних народів має ґрунтуватися на принципі рівності між державними органами влади та органами самоврядування корінних народів. Представницькі інституції корінних народів не потребують оцінки з боку держав. Ми, корінні народи, здатні визначати процедури формування таких інститутів та процедури надання їм повноважень представляти нас, як це повністю відображено у статті 33 Декларації ООН про права корінних народів», – наголосила експертка.
При цьому Людмила підкреслила, що необхідно створити умови, щоб ці критерії дійсно використовувалися і не залежали від окремих осіб чи держав.
Повний текст виступу
Розширення участі корінних народів у роботі Ради ООН з прав людини має призвести до створення прозорих і зрозумілих механізмів. Тому ми повинні розробити критерії, які дозволять корінним народам повноцінно брати участь у роботі Ради, водночас не дозволяючи державам використовувати фейкові організації корінних народів, які вони створюють, для просування власних інтересів.
Саме тому необхідно встановити різні критерії для акредитації представницьких інституцій корінних народів та організацій корінних народів.
Встановлення критеріїв для представницьких інституцій корінних народів має ґрунтуватися на принципі рівності між державними органами влади та органами самоврядування корінних народів. Представницькі інституції корінних народів не потребують оцінки з боку держав. Ми, корінні народи, здатні визначати процедури формування таких інститутів та процедури надання їм повноважень представляти нас, як це повністю відображено у статті 33 Декларації ООН про права корінних народів. Більше того, багато корінних народів мають власні процедури формування органів самоуправління, які використовуються довше, ніж існують деякі держави. Це має бути основним критерієм акредитації представницьких інституцій корінних народів. Тільки так ми можемо бути впевнені, що акредитовані інституції дійсно будуть просувати інтереси корінних народів.
Як приклад, можу запропонувати вивчити практику в Україні. Відповідно до Закону «Про корінні народи України» у 2022 році було прийнято порядок встановлення правового статусу представницького органу корінного народу, який передбачає спеціальну процедуру для цього, при цьому мінімально втручаючись у внутрішні процеси формування такого органу.
Однак важливо зазначити, що встановлення критеріїв недостатньо. Прикладом цього є й Україна, яка вже дев’ять місяців не може ухвалити відповідне рішення. Необхідно створити умови, щоб ці критерії дійсно використовувалися і не залежали від окремих осіб чи держав. Тільки тоді ми зможемо по-справжньому забезпечити відкрите та рівне представництво корінних народів.