У середу, 8 квітня, Кримськотатарський Ресурсний Центр в Українському кризовому медіацентрі представив Аналіз порушень прав людини в окупованому Криму за І квартал 2026 року. Крім того, КРЦ надав Аналіз порушень прав людини у Херсонській та Запорізькій областях.
Спікерами виступили:
Ескендер Барієв – Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу;
Тетяна Савчук – менеджерка з комунікацій Кримськотатарського Ресурсного Центру;
Сергій Осадчий – брат політв’язня Криму Олександра Осадчого;
Марія Сізьонова – донька політв’язня Запорізької області Віктора Бондаренка;
Ольга Бабич – дружина політв’язня Херсонської області Олександра Бабича (онлайн).
За даними організації, за звітний період зафіксовано 7 обшуків, 17 затримань/утримань і 17 випадків допитів, опитувань і «бесід». Загальна кількість арештів за І квартал 2026 року становить 57. Велика частина порушень з боку окупантів припадає на представників корінного кримськотатарського народу. Така практика набула на півострові системний характер.
За І квартал 2026 року було зафіксовано 7 обшуків, 2 – щодо кримських татар. За аналогічний період 2025 року було зафіксовано 13 таких випадків (7), а у 2024 – 33 (28). Ескендер Барієв, пояснюючи тенденцію до зниження цього показника, зазначив, що це пов’язано з тим, що родичі часто не повідомляють про обшуки вчасно. Через це не завжди вдається оперативно зафіксувати порушення: про них стає відомо вже після арешту або навіть винесення вироку.
«За І квартал 2026 року було зафіксовано 17 затримань, 2 – щодо кримських татар. За аналогічний період 2025 року було зафіксовано 38 таких випадків (12), а у 2024 – 41 (18). Жителів Криму затримували за підозрою в причетності до заборонених у рф організацій «Хізб ут-Тахрір», «Свідки Єгови», за шпигунство, державну зраду, терористичні статті тощо», – зазначив Ескендер Барієв.
За І квартал 2026 року зафіксовано 57 випадків арештів, 18 – щодо кримських татар. За аналогічний період 2025 року було зафіксовано 36 таких випадків (21), а у 2024 – 43 (25).
«Із 57 випадків: 24 – нові арешти, 20 – вироки, 14 – продовження термінів утримання під вартою. Суттєво зросла кількість випадків, коли про політв’язня стає відомо лише після оголошення вироку, або ж узагалі без жодної публічної інформації про обставини справи», – пояснила Тетяна Савчук.
За І квартал 2026 року зафіксовано щонайменше 23 випадки порушення права на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я, 20 – щодо кримських татар. За аналогічний період 2025 року було зафіксовано 17 таких випадків (12), а у 2024 – 13 (12).
«Наразі, за нашими даними, зафіксовано 11 політв’язнів Криму, які мають інвалідність. Крім того, щонайменше 28 політв’язнів є людьми похилого віку. Для них вироки можуть стати смертельними. Втім, правду кажучи, кожен політв’язень Криму, який перебуває у російських катівнях, зіштовхується з проблемами зі здоров’ям через неналежні умови утримання та ігнорування їхніх скарг», — зазначила Тетяна.
У звіті КРЦ, який доступний на сайті організації, також міститься інформація про допити, про неналежні умови утримання в СІЗО і в’язницях, про порушення прав політв’язнів, незаконні військові навчання в окупованому Криму, пропаганду, порушення екосистеми Криму тощо.
Крім цього, виходячи із реалій сучасності, КРЦ почав фіксувати порушення прав люди на тимчасово окупованих територіях Запорізької та Херсонської областях. Отже, як зазначив Голова Правління КРЦ, за І квартал 2026 року КРЦ зафіксував як мінімум 2 випадки затримання, 22 арешти. У звіті також звернули увагу на такі випадки як пропаганда та інші порушення.
За наведеними цифрами та тенденціями стоять не лише статистичні показники, а конкретні людські долі. Кожен випадок — це окрема історія, зруйноване життя і родина, яка щодня живе в очікуванні новин та повернення близької людини.
Тому серед спікерів були родичі політв’язнів із трьох різних регіонів — Криму, Херсонської та Запорізької областей. Вони представили тих, хто став жертвою системних порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях, і чиї історії дозволяють побачити за загальними даними живі обличчя та реальний масштаб трагедії.
Сергій Осадчий, брат політв’язня Криму Олександра Осадчого, під час виступу розповів про історію його затримання та майже повну ізоляцію, в якій перебуває його рідний брат з моменту арешту.
Він нагадав, що Олександр Осадчий — мешканець Кєфє (Феодосії), який усе життя жив і працював у Криму, залишаючись проукраїнськи налаштованим і підтримуючи повернення півострова до України. У серпні 2023 року його затримали окупаційні силовики, після чого майже рік він перебував у повній ізоляції без зв’язку з родиною. Згодом його звинуватили у так званих «шпигунстві» та «державній зраді».
Сергій Осадчий розповів, що перша звістка про брата надійшла лише завдяки неофіційному дзвінку, після чого стало відомо про його утримання в СІЗО Акмєсджіта (Сімферополя). Він наголосив, що за цей час в Олександра суттєво погіршилося здоров’я, сильно схуд і перебуває у важкому фізичному стані через умови утримання.
Він також подякував правозахисникам і родинам політв’язнів за підтримку та підкреслив, що лише спільні зусилля можуть наблизити звільнення незаконно утримуваних українців.
На завершення виступу Сергій Осадчий закликав до посилення міжнародного тиску та продовження роботи щодо визволення бранців Кремля:
«Наші люди, які там в полоні, вони ще можуть багато чого зробити не лише для своїх сімей, а і для громади. І для України, для її могутності, для її процвітання. Чим швидше ми їх звільнимо, тим сильнішою стане Україна. Про цих людей має знати світ, бо за кожним із них — життя, родина і майбутнє».
Марія Сізьонова, донька незаконно ув’язненого рф священника та волонтера з Бердянська Віктора Бондаренка, під час виступу розповіла історію свого батька — людини, яка рятувала інших і сама стала жертвою окупаційного режиму.
Вона наголосила, що її батько з 2014 року допомагав евакуйовувати людей із зони бойових дій, а після повномасштабного вторгнення продовжив рятувати мешканців окупованих територій, зокрема вивозив людей із Маріуполя та навколишніх населених пунктів. Попри переслідування, обшуки та перший арешт у 2022 році, він не припинив волонтерську діяльність. У травні 2024 року його повторно викрали, а згодом незаконно засудили до 22 років позбавлення волі.
Марія підкреслила критичний стан здоров’я батька та відсутність належної медичної допомоги, що становить пряму загрозу його життю.
«Кожен день за ґратами загрожує його життю. … Ми живемо в постійному очікуванні й болю, не маючи змоги повноцінно жити, бо подумки завжди поруч із нашими рідними — у неволі», — зазначила вона.
Вона також звернула увагу на масштаб проблеми, наголосивши, що історія її батька — лише одна з тисяч подібних, адже рф незаконно утримує тисячі українських цивільних. На завершення Марія Сізьонова закликала українську владу та міжнародну спільноту посилити зусилля задля звільнення всіх цивільних заручників:
«Ми благаємо: допоможіть визволити наших рідних. Вони — не злочинці, не диверсанти. Вони — вчителі, лікарі, священники, волонтери. Люди, які зберігають у собі людяність у нелюдських умовах».
Ольга Бабич, дружина незаконно утримуваного російською федерацією мера Голої Пристані Олександра Бабича, під час онлайн-виступу розповіла про понад чотири роки невідомості, болю та безрезультатних пошуків свого чоловіка.
Вона зазначила, що Олександр Бабич був викрадений у березні 2022 року російськими військовими, і відтоді родина не мала жодного офіційного зв’язку з ним. Лише згодом КРЦ стало відомо, що його утримували в СІЗО Акмєсджіта (Сімферополя), а пізніше — етапували до Таганрога. За словами Ольги, весь цей час чоловік утримувався без офіційних обвинувачень і в умовах, які суттєво підірвали його здоров’я.
«Я вже більше чотирьох років не бачила і не чула свого чоловіка. Жодної звістки, жодного голосу, жодного зв’язку у нас не було», — сказала вона, наголошуючи на повній інформаційній ізоляції родини.
Ольга Бабич підкреслила, що весь цей час родина живе між надією і відчаєм, отримуючи лише уривчасті свідчення від людей, які виходили з російських СІЗО, та не маючи жодного офіційного підтвердження стану чи місця перебування чоловіка.
Вона також зазначила, що міжнародні організації, зокрема Міжнародний Комітет Червоного Хреста, підтвердили факт перебування Олександра Бабича в російському полоні, що стало єдиним офіційним підтвердженням його долі.
Ескендер Барієв, підбиваючи підсумки історій трьох цивільних заручників — Олександра Бабича, Віктора Бондаренка та Олександра Осадчого, — наголосив на системному характері практики насильницьких зникнень та утримання людей у статусі «інкомунікадо» на тимчасово окупованих територіях.
За його словами, усі три випадки демонструють однакову модель: викрадення людей без офіційних обвинувачень, тривала повна ізоляція без зв’язку з родинами та приховування місця перебування. Часто інформація про затриманих з’являється лише через неофіційні джерела або свідчення інших ув’язнених.
Барієв підкреслив, що практика «інкомунікадо» є не винятком, а системним інструментом, який дозволяє окупаційним структурам уникати відповідальності, унеможливлює своєчасну фіксацію катувань і порушень прав людини, а також створює умови для тиску та вибивання показів.
Окремо він звернув увагу на те, що всі постраждалі залишалися на окупованих територіях для допомоги людям, збереження соціальних зв’язків, організації евакуації чи волонтерської діяльності. Саме ця громадянська активність, за його словами, стала причиною їх переслідування.
Також Барієв наголосив на необхідності системного реагування з першого дня затримання — оперативного інформування правозахисних структур та міжнародних організацій, що може підвищити шанси на збереження життя і здоров’я незаконно утримуваних осіб.
«Ми системно і постійно говоримо, що нам потрібно звільняти не просто людей, а наші території, адже окупація є першопричиною воєнних злочинів і порушень прав людини. Тому ми маємо робити все, щоб ці території були звільнені. Водночас дуже важливо, щоб у людей, які залишаються в окупації, зберігалася віра. Саме тому серед обмінених мають бути цивільні — як сигнал для Херсонщини, Запоріжжя, Криму та інших окупованих територій, що держава про них пам’ятає, бореться за них і робить усе можливе для їхнього повернення», — наголосив він.
Фото: КРЦ, УКМЦ