До Дня спротиву окупації Криму в інтерв’ю інформаційному агентству «Укрінформ» Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру та член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв поділився спогадами про початок російської окупації півострова.
Барієв зазначив, що ще з грудня 2013 року вони передчували небезпеку через активність російських політиків та військових на півострові.
«Напередодні окупації в Акмєсджіті (Сімферополі), Бахчисараї майже всі готелі були заселені невідомими людьми, здебільшого чоловіками. Їх з’являлося щоразу більше. По Криму почали активніше їздити російські військові автомобілі. Ми не знали, як на це реагувати, адже між Україною та росією була угода про статус та умови перебування Чорноморського флоту російської федерації на території України. Тому ці авто неможливо було зупинити, до того ж їх супроводжувало українське ДАІ», — наголосив Барієв.
Правозахисник пригадав події 26 лютого 2014 року на мітингу біля Верховної Ради АР Крим, де протистояли один одному проукраїнські кримчани та проросійські сили.
«Між нами був кордон з української міліції. Спочатку все виглядало мирно, але в якийсь момент працівники міліції відійшли – і почалися сутички. Ми цього не очікували й відтискали той бік. Настала така тиснява, що не було чим дихати, довелося робити коридор. Ми повністю витіснили проросійських прихильників і не дозволили Верховній Раді АРК ухвалити злочинне рішення про приєднання Криму до рф», — підкреслив Голова Правління КРЦ.
Він описав ніч на 27 лютого, коли російські військові захопили ключові установи.
«Проте ситуація змінилася вночі на 27 лютого, коли російські військові захопили будівлі Верховної Ради та Ради міністрів АРК. Стало очевидно, що розпочався процес захоплення Криму. Те, що я побачив біля цих установ, нагадало мені радянські фільми про фашистську окупацію», — додав він.
За словами Барієва, біля входів до Верховної Ради та Ради Міністрів стояли так звані «зелені чоловічки» з автоматами, на даху були кулеметники. Проросійські «поліцаї» з білими пов’язками на руках зробили кордон, а на площі перебували люди, які підтримували рф. Він розповів, що спершу думав, що все це тимчасово і буде реальна реакція з боку української влади та міжнародної спільноти, проте силової реакції не було. Після цього росіяни захопили аеропорт і будівлю ДТРК «Крим», почали транслювати свої телеканали. Коли оточили військові частини, Барієв разом з колегами завозили їм їжу, ліхтарики та все необхідне.
«Ми майже щодня проводили засідання Меджлісу кримськотатарського народу, намагалися вирішити, що робити далі. У березні я зустрівся в Севастополі з представником Військово-морських сил України й запропонував вивозити їхні родини на материкову частину. Тоді ми з українськими активістами напрацювали схему евакуації родин наших військовослужбовців. На жаль, керівництво ВМСУ вже домовлялося з росіянами», — додав Ескендер Барієв.
Він також повідомив, що окупанти кілька разів намагалися домовитися з ним і схилити до співпраці, пропонуючи купити його лояльність, щоб він агітував кримських татар за росію. У березні їм зателефонували і пропонували переказати на рахунок його організації 3 млн рублів для «роботи та розвитку Криму», від чого Барієв відмовився.
Пізніше його намагалися переконати зустрітися з громадськими діячами з росії, які нібито піклувалися про розвиток півострова, і пропонували фінансування з президентського фонду рф для «патріотичного виховання молоді». Він відповів, що не погодиться працювати за їхніми поглядами і ніколи не братиме участь у таких проектах.
Він також прокоментував роботу Комітету із захисту прав кримськотатарського народу та міжнародну діяльність Меджлісу кримськотатарського народу.
«У той період ми з колегами створили Комітет із захисту прав кримськотатарського народу. Працювали з людьми в тимчасово окупованому Криму, організовували їх для виїзду та участі в позачергових виборах Президента України у травні 2014-го. Ми також виїжджали на материкову Україну та за кордон, брали участь у конференціях різних рівнів, щоб розповісти світові про незаконне захоплення Криму, історію кримськотатарського народу, поінформувати про ситуацію на півострові», — наголосив він.
Окрім цього, він зазначив, що наприкінці січня 2015 року, коли планував повертатися на півострів, дізнався від дружини про відкриті проти нього кримінальні справи окупантів. Через небезпеку поїздки до Криму він залишився в Києві, а через чотири місяці до нього приїхала дружина з двома маленькими дітьми.
Правозахисник також розповів, що ці 12 років окупації були дуже складними, адже він не міг бути вдома і бачити багатьох родичів, а поховати власних батьків у Криму не вдалося.
Резюмуючи, він наголосив, що його батько завжди казав: «Якщо ми будемо боротися, то рано чи пізно повернемося». Кримські татари повернулися з депортації додому через 45 років, і він впевнений, що якщо боротьба триватиме, Крим буде деокупований.