Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру та член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв дав інтерв’ю на «Радіо Культура», у якому розповів про пережите його матір’ю, бабусею та іншими родичами під час насильницького виселення корінного кримськотатарського народу у 1944 році.
Він згадав, що його матір депортували, коли їй було лише шість років, а спогади про дорогу в товарних вагонах залишилися травмою на все життя.
«Вона пам’ятала, як їх везли у тих скотських вагонах. І коли бачила бузок, велике скупчення людей, коли не було можливості сходити до туалету — усе це нагадувало їй про депортацію», — поділився Голова Правління КРЦ.
Ескендер Барієв також розповів про нелюдські умови під час депортації, нестачу води та смерті людей у дорозі:
«Коли не вистачало повітря у вагонах, то дітей піднімали наверх для того, щоб подихати.
«Тих, хто не встигав під час зупинки повернутися у вагон, могли розстріляти на місці».
Окремо він поділився спогадами про прибуття депортованих до Узбекистану, де люди були змушені пити брудну воду з ариків, аби вижити.
У розмові також ішлося про роз’єднані родини, дітей, яких віддавали до дитячих будинків і змінювали їм імена, а також про багаторічні пошуки рідних після депортації.
«Наприклад, брат моєї бабусі після війни залишився в Запоріжжі, тому що йому сказали: якщо він повернеться до Криму, то буде депортований. Він залишився там, але 15–20 років шукав своїх доньок», — додав правозахисник.
Ескендер Барієв наголосив, що трагедія депортації залишила глибокий біль, який кримськотатарський народ несе через покоління.