У інтерв’ю для QIRIM.News Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв розповів про труднощі, з якими стикаються політв’язні після звільнення з колоній рф. Він наголосив на необхідності розробки нового механізму, який би сприяв їхньому поверненню на підконтрольну територію України.
Зокрема, Барієв навів приклад політв’язня Геннадія Лемешка, якому під час перебування у російській в’язниці виповнилося 25 років. Відповідно, потрібно було вклеїти нову фотокартку в паспорт, однак у неволі він не мав можливості це зробити. Після звільнення чоловіка перевезли до Центру тимчасового утримання іноземців у Ростовській області.
Голова Правління КРЦ пояснює, що росія визнає лише три документи громадян України на своїй території: внутрішній паспорт, закордонний паспорт та посвідчення особи на повернення в Україну. Це регламентується договором між рф та Україною.
Зазвичай у політв’язнів, які виходять на свободу, є лише внутрішній паспорт. Однак без вклеєної у 25 чи 45 років фотокартки документ стає недійсним, і рф його не визнає. У такому випадку єдиною можливістю виїхати залишається отримання посвідчення особи на повернення в Україну. Але, як зазначає Барієв, через закриття українських дипломатичних установ у росії після 2022 року зробити це неможливо.
«Коли це стосувалося, наприклад, Захтея, був експериментальний проєкт (діяв до 13 листопада 2023 року – ред.), коли Кабінет міністрів дозволив родичам політв’язнів отримувати посвідчення особи на повернення в Україну. І родичі могли отримати його і передати, щоб цю людину звільнили і відпустили на територію України», — зазначив Ескендер Барієв.
У лютому 2024 року уряд започаткував ще один експериментальний проєкт: українцям з тимчасово окупованих або прифронтових територій почали видавати тимчасові посвідчення громадянина України. Але, як наголошує Барієв, цей документ не допомагає політв’язням, оскільки:
«Це тимчасове посвідчення насамперед стосується лише тих громадян України, які мешкають на тимчасово окупованих територіях. Друге, відповідно до того договору, немає такого документу як тимчасове посвідчення громадянина України. Тому російська федерація це тимчасове посвідчення не визнає», — пояснює він.
Окрім цього, отримати тимчасове посвідчення можуть лише особи, які зареєстровані у Єдиному державному демографічному реєстрі, що функціонує в Україні з 2016 року. Частина політв’язнів була ув’язнена ще до цієї дати, а тому їх дані відсутні у реєстрі.
Ескендер Барієв також зазначив, що більшість політв’язнів мають старі паперові паспорти-книжечки, а в реєстр інформація потрапляє лише при оформленні біометричних документів.
На думку Голови Правління КРЦ, перший експериментальний варіант допомоги був ефективнішим.
«Перший експериментальний варіант був реальнішим. Тобто, коли родичі політв’язнів могли отримати посвідчення особи на повернення в Україну, звертаючись до компетентних органів України», — вважає він.
Барієв навів ще один приклад: кримськотатарського політв’язня Недіма Халілова, якого утримували у Центрі для іноземців у Краснодарському краї рф. Халілов відмовився брати російський паспорт. Його український паспорт був ще радянського зразка, тому його депортували до Узбекистану. Лише зусиллями українських дипломатичних служб йому вдалося повернутися в Україну.
Він підкреслив, що необхідно розробити новий механізм, який дозволив би політв’язням повертатися в Україну після звільнення. Також важливо заздалегідь готувати документи для них і залучати родичів до цього процесу.
«Але не в кожного політв’язня є активні родичі. І з такими питаннями ми теж будемо в майбутньому стикатися. Є політв’язні, в яких немає родичів. Ось тут треба думати, як це зробити», — підсумував Голова Правління КРЦ.