У п’ятницю, 24 квітня, у межах 25-ї сесії Постійного форуму ООН з питань корінних народів Кримськотатарський Ресурсний Центр провів панельну дискусію «Забезпечення прав корінних народів в умовах конфлікту». Захід відбувся у просторі Indigenous Media Zone.
Під час дискусії учасники обговорили роль корінних народів у процесах миробудівництва та необхідність їхньої повноцінної участі у формуванні рішень щодо досягнення сталого і справедливого миру.
Окрему увагу було приділено впливу війни та окупації на корінні народи, зокрема становищу корінного кримськотатарського народу в умовах тимчасової окупації Криму, системним порушенням прав людини, переслідуванням активістів, мілітаризації півострова та загрозам для національної ідентичності.
Учасники заходу також наголосили на необхідності створення ефективних міжнародних механізмів захисту корінних народів, посилення їхнього голосу на міжнародних майданчиках та залучення до мирних переговорів і післявоєнного відновлення.
Спікерами панельної дискусії стали:
Ескендер Барієв — Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу;
Людмила Коротких — юристка Кримськотатарського Ресурсного Центру;
Адам Кулієт Оле Лемарка – лідер корінного народу масаї з Танзанії.
Ескендер Барієв у своєму виступі наголосив на системному характері переслідувань корінного кримськотатарського народу:
«Те, що відбувається сьогодні, не є випадковим явищем. Це — продовження послідовної геноцидної політики проти корінного кримськотатарського народу, розпочатої Російською імперією у 1783 році, продовженої радянським режимом у 1944 році та відновленої сучасною росією у 2014 році».
Він навів дані моніторингу КРЦ щодо масштабів порушень прав людини в окупованому Криму та підкреслив їх системність:
«За даними Кримськотатарського Ресурсного Центру, за час окупації Криму зафіксовано 10 727 порушень фундаментальних прав людини, 7 166 з них — проти представників кримськотатарського народу. Це — цілеспрямована політика придушення корінного народу, яка охоплює всі сфери життя».
Окремо Барієв зупинився на масштабах політичних переслідувань:
«Сьогодні в російських в’язницях перебуває 351 політичний в’язень, серед них 180 кримських татар. Серед них — жінки, молодь, люди похилого віку та особи з інвалідністю. Окрім цього, 61 особу було вбито, 29 кримських татар насильно викрадено і вони досі вважаються зниклими безвісти. Це не поодинокі випадки — це система».
Він також наголосив, що переслідування мають не індивідуальний, а колективний характер. Адже ці переслідування спрямовані не лише проти окремих активістів, а проти народу як такого — як носія ідентичності, культури та політичної суб’єктності.
Окремий блок виступу був присвячений питанню представницьких інституцій кримськотатарського народу:
«Меджліс кримськотатарського народу — це єдиний легітимний представницький орган, обраний Курултаєм, основною метою якого є усунення наслідків геноциду кримськотатарського народу. Попри це, у 2016 році Верховний Суд росії визнав Меджліс “екстремістською організацією” і заборонив його діяльність, що є прямим порушенням колективних прав корінного народу».
Водночас він відзначив зміну позиції України щодо інституційного статусу Меджлісу:
«Сьогодні в Україні Меджліс має офіційно закріплений правовий статус як представницький орган корінного народу. Це створює основу для його політичної та юридичної суб’єктності та участі у формуванні рішень щодо Криму».
На завершення Барієв наголосив на необхідності залучення корінних народів до процесів миробудівництва:
«Я впевнений, що принцип: «Нічого про Україну без України і нічого про Крим без України та кримських татар» буде сприйматися всіма країнами та міжнародними організаціями у досягненні справедливого миру в Україні. А Меджліс кримськотатарського народу буде суб’єктом цих процесів».
Людмила Коротких у своєму виступі звернула увагу на глобальне зростання кількості конфліктів та їхній багатовимірний характер:
«Ми збираємося в час, коли глобальна ситуація характеризується зростанням кількості збройних конфліктів, тривалими окупаціями та складними кризами. Сьогодні конфлікти не тільки стали численнішими, але й більш тривалими та багатовимірними».
Вона наголосила, що для корінних народів наслідки воєн є особливо руйнівними:
«Корінні народи часто розташовані на стратегічно важливих або багатих на ресурси територіях. Як наслідок, вони стикаються з позбавленням прав на землі предків, мілітаризацією їхнього середовища, примусовим переміщенням та систематичним виключенням із процесів прийняття рішень».
Окремо Коротких підкреслила роль корінних народів у досягненні миру:
«Корінні народи є не лише жертвами конфлікту. Вони є носіями прав, хранителями знань та миробудівниками. Вони відіграють вирішальну роль у запобіганні конфліктам, посередництві та постконфліктному відновленні».
Водночас досвід корінних народів у конфліктах не обмежується одним регіоном. По всьому світу корінні народи стикаються з наслідками воєн, екологічним тиском, боротьбою за ресурси та виключенням із процесів ухвалення рішень.
Адам Кулієт Оле Лемарка, представляючи погляд африканського регіону, наголосив на спільності викликів для різних народів:
«Ми всі живемо на одній планеті і стикаємося з подібними наслідками конфліктів та воєн між країнами. Особливо в Африці ми маємо справу з тривалими посухами, дефіцитом ресурсів та конфліктами, що виникають через зміну клімату».
Він звернув увагу на проблему економічного тиску та необхідність залучення народів до ухвалення рішень:
«Ми також стикаємося з викликами, пов’язаними з приходом великих компаній, які займаються розвідкою ресурсів. Саме тому, коли на наших землях реалізуються проєкти, що впливають на корінні народи, має діяти механізм FPIC, щоб люди могли брати участь у рішенні, як ці проєкти вплинуть на їхнє культурне життя».
Окремо спікер наголосив на глобальному впливі війни росії проти України:
«Війна в Україні впливає на нас не лише психологічно, але й у сфері продовольства, адже ланцюги постачання простягаються до Африканського континенту. Саме тому ми закликаємо до мирної та змістовної взаємодії всіх сторін, які постраждали від воєн, включаючи корінні народи».
На завершення Лемарка закликав до справедливого розподілу ресурсів і гармонії між людьми:
«Має існувати механізм розподілу вигод замість конкуренції за нафту, газ чи корисні копалини. Ми закликаємо людство мати людське серце, гідність і забезпечити, щоб кожен жив мирним життям та у гармонії з природою».
Дискусія стала платформою для обміну досвідом щодо захисту прав корінних народів у зонах конфлікту та підкреслила важливість їхньої участі у побудові сталого миру.