У вівторок, 16 травня, у Відні (Австрія) відбулося засідання Комітету з питань людського виміру.
Менеджерка та юристка Кримськотатарського Ресурсного Центру Людмила Коротких взяла участь у цьому заході та розповіла про можливість реалізації права на мирні зібрання в окупованому Криму з 2014 по 2023 рік, та на новоокупованих територіях Запорізької та Херсонської областей у 2022 році у цифрову епоху.
Фото: Micky Kroell/OSCE
Повний текст виступу:
Право на мирні зібрання та свободу об’єднань є правами людини першого покоління і переоцінити значимість та важливість цього права надзвичайно складно.
Ситуація в Україні довела, що можливість та здатність реалізувати суспільством своє право на мирні зібрання є важливою не лише в контексті участі у демократичних процесах, а також і для захисту своєї землі, держави, а часом і життя.
Так, мітинг 26 лютого 2014 року під будівлею Верховної Ради АРК чітко і наочно продемонстрував позицію мешканців Криму, включно із представниками корінного кримськотатарського народу. Завдяки тому, що цей мітинг транслювали телеканали, а також його перебіг висвітлювався онлайн, це нівелювало будь-яку спробу росії представити окупацію Криму як мирний перехід території з однієї юрисдикції під іншу, в тому числі і так званий референдум. Це довів і 2022 рік, коли з початку повномасштабного вторгнення російської федерації до України мешканці населених пунктів, яким загрожувала окупація виходили на мирні протести на підтримку територіальної цілісності. Можливість у режимі реального часу, використовуючи сучасні технології, транслювати такі мітинги привернуло увагу всієї світової спільноти то того, що мешканці українських міст не бажають жити під російською окупацією і ризикуючи власним життям готові їй протистояти. Непоодинокими були випадки силового розгону таких зібрань з боку окупантів. Прокуратура України відкрила низку проваджень за фактами таких розгонів, зокрема у м. Херсоні. Експерти КРЦ тісно співпрацюють з правоохоронними органами у цьому напрямку та підготували експертний юридичний висновок щодо розгону мирного мітингу військовослужбовцями із застосуванням зброї та насилля як грубого порушення норм міжнародного гуманітарного права. Серед іншого у цьому висновку зазначено: Якщо демонстрація є мирним вираженням політичних поглядів, то її розгін, напади на демонстрантів, застосування проти них зброї, вбивство або каліцтво демонстрантів є прямим порушенням ст. 3 РК4. Якщо такий розгін спрямований на залякування і терор проти цивільного населення, то він може розглядатися як порушення ст. 51(2) Протоколу 1. 51(2) Протоколу 1.
Після встановлення фактичного контролю над кримським півостровом російська влада розпочала неправомірно застосовувати власне законодавство. І хоча свобода зібрань в Росії гарантується Конституцією, однак з року в рік зростає кількість фактичних заборон на проведення мирних зібрань і невиправданих втручань в їх організацію і хід. Було декілька хвиль законодавчих змін, які погіршили ситуацію у цій сфері. Так, прийнятий у липні 2014 Федеральний закон № 258-ФЗ ввів кримінальну відповідальність за неодноразові порушення правил організації проведення публічних заходів. Окупаційною владою також було прийнято закони, які створили додаткові перешкоди для реалізації права на мирні зібрання. А кульмінацією стали введення до КоАП РФ статті 20.3.3 («Публічні дії, направлені на дискредитацію використання Збройних Сил Російської Федерації») та в КК РФ ст.280.3 «Публічні дії, спрямовані на дискредитацію використання Збройних Сил Російської Федерації». Переслідування за цими статтями часом носили абсурдний характер, коли за прослуховування української пісні у кафе чи на весіллі людей штрафували та змушували публічно вибачатись.
18 травня є Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу 1944-го року. Щорічно в Сімферополі та інших населених пунктах півострова на центральних площах проводилися жалобні мітинги та інші акції, спрямовані на вшанування пам’яті жертв депортації, однак після окупації Криму «влада» дозволила провести траурний мітинг лише один раз на околиці міста у 2014 році у супроводі великої кількості «правоохоронців» та гелікоптерів.
На цей час в Криму фактично діє погоджувальний порядок організації публічних заходів, тобто існує необхідність в отриманні дозволу на проведення заходу. Згідно з українським законодавством, на території України діє повідомний порядок.
Запити на проведення мирних зібрань в Криму часто відхиляються через формальні підстави. У деяких випадках відмови в проведенні публічних заходів видавалися на підставі неперевірених тверджень про те, що на цих заходах будуть поширюватися «екстремістські» або «сепаратистські» ідеї.
Таким чином, в Криму можливість мирно збиратися на публічні акції практично неможливо. У повсякденну практику увійшли: відмови організаторам у погодженні мирних зібрань, по суті, їх заборона; погрози на адресу організаторів та учасників; притягнення організаторів і учасників зібрань до кримінальної або адміністративної відповідальності. Введено вичерпний перелік місць, де кримчани нібито можуть проводити мирні зібрання. На практиці всі спроби висловити протест присікаються окупаційною владою.
Фактично єдиною формою протесту кримськотатарського народу у останні роки стала участь у так званих судових засіданнях у справах політичних в’язнів. Десятки, а часом і сотні людей приходять під будівлі «суддів» щоб підтримати своїх співгромадян та висловити свою позицію незгоди з триваючими репресіями. Як правило, цих людей затримують та складають протоколи. І якщо попередні роки, зазвичай, накладали штрафи, то у 2022 році поширеною стала практика адміністративного арешту на декілька діб. Так, наприклад, 25 січня 2023 року було затримано 34 активіста кримськотатарського народу, які прийшли аби взяти участь у відкритому судовому засіданні. 27 з них призначили адміністративний арешт від 10 до 15 діб, ще одного оштрафували. Кримськотатарський національний рух завжди вів ненасильницьку боротьбу за права свого народу. У період з 2015 по 2023 рік було організовано декілька одиночних пікетів, коли від декілька десятків до сотні людей одночасно у різних куточках Криму виходили на одиночні пікети проти незаконного переслідування кримських татар. Більшість з цих людей було оштрафовано, а деякі з них згодом самі стали політичними в’язнями.
Використання сучасних технологій з одного боку дозволяє більш ефективно та швидко реалізовувати своє право на мирні зібрання, з іншого боку незаконне та неправомірне їх використання з боку влади створює нові загрози для громадянського суспільства. Наприклад, здійснення фото та відеофіксації будь-якого зібрання громадян, як в Криму так і на нових окупованих територіях Херсонської та Запорізької області призводить до того, що ці матеріали використовуються у сфабрикованих кримінальних справах, або є підставою для викрадення людини, оскільки вважається, що її активна позиція становить загрозу окупаційній владі.
Так само, організація незаконного прослуховування, коли представники кримськотатарського народу збираються у мечеті чи у інших місцях для обговорення релігійних вчень, стає доказами у організації чи участі в терористичній організації. А змушення адміністраторів соціальних мереж розкривати персональні дані користувачів позбавляє можливості мешканців окупованих територій реалізовувати своє право на мирні зібрання та свободу вираження думки хоча б онлайн, оскільки в такому випадку анонімність не може бути гарантована.
Описані вище випадки заборони реалізації кримськими татарами права на свободу об’єднань та мирних зібрань не є поодинокими. Це системна практика, спрямована на придушення будь-якої громадянської активності представників корінного народу Криму, яка суттєво обмежує можливості збереження та розвитку народу, адже його представники живуть у постійному страху бути переслідуваними.