Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, Голова управління зовнішніх зв’язків і правозахисної діяльності Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв узяв участь у панелі «Арбітражна практика корінних народів» Першого Глобального саміту з питань розбудови миру корінних народів, який проходить у Вашингтоні 11-12 квітня.
“Конфлікти виникають на різних рівнях: між представниками корінного народу, між представниками корінного народу та представниками титульної нації, між представниками корінного народу та представниками держави, а також між державою та корінним народом”, – наголосив Барієв у своєму виступі.
Експерт ознайомив присутніх із практикою корінного кримськотатарського народу через розвиток системи самоорганізації. Він розповів про Курултай і Меджліс кримськотатарського народу, а також про спробу запровадження системи – Кадіят на основі чинних в Україні законів про медіацію та тритейські суди.
Голова Правління КРЦ підкреслив, що дуже важливо говорити про Міжнародні механізми захисту прав корінних народів, коли проти їхніх представників проводиться расова дискримінація.
“Як мені відомо, вже впродовж багатьох років існує спроба створення міжнародного суду корінних народів, який існує де-факто, проте де-юре він не імплементований до системи ООН. Я думаю, що це чудова ідея, яка має бути підтримана системою ООН для збору первинної інформації про порушення прав корінних народів, кваліфікованого опрацювання та систематизації”, – пояснив він.
Барієв також додав, що необхідно створити міжнародну групу медіаторів і консультантів, яка могла б сприяти корінним народам як у медіації, так і в безоплатних кваліфікованих консультаціях для підготовки заяв до наявних компетентних органів ООН.
Повний текст виступу:
Доброго дня шановні брати і сестри!
Конфлікти виникають на різних рівнях: між представниками корінного народу, між представниками корінного народу і представниками титульної нації, між представниками корінного народу і представниками держави та між державою і корінним народом.
Я хочу розкрити практику корінного кримськотатарського народу через розвиток системи самоорганізації.
Отже, яку систему самоорганізації кримськотатарський народ зміг реалізувати?
Після 50-річної депортації 1991 року кримськотатарський народ зумів обрати вищий представницький орган – Курултай кримськотатарського народу, який переобирався кожні 5 років. Курултай складається з 250 делегатів. На Курултаї обирають Голову і Меджліс кримськотатарського народу з 33 осіб. Меджліс кримськотатарського народу – це представницько-виконавчий орган корінного кримськотатарського народу, який обирався на п’ять років і є підзвітним Курултаю кримськотатарського народу.
Усі проблеми, які виникали у зв’язку з дискримінацією кримськотатарського народу, Меджліс кримськотатарського народу, порушував на політичному рівні перед державою, створював спеціальні комісії або робочі групи для розв’язання проблем, що виникли, залучав кваліфікованих фахівців.
Якщо виникали проблеми між представниками корінного народу і представниками держави або інших народів, то до спеціальних комісій, створених для вирішення конфліктів, також входили представники Меджлісу.
У 2007 році для посилення системи самоорганізації корінного кримськотатарського народу і вирішення конфліктів між представниками корінного кримськотатарського народу, що виникають, які не мають кримінального характеру, було запропоновано запровадити систему – Кадіят на основі чинних в Україні законів про медіацію та тритейські суди.
Що ж із себе представляла ідея Кадіяту?
Курултай обирає вищу кваліфікаційну комісію з 15 осіб, до якої входять 7 юристів і 8 представників різної сфери діяльності людини (психологи, релігійні діячі, інженери, педагоги та ін.). Ця комісія обирає керівника – Кадія, якого затверджує Курултай. А також проводить роботу зі створення Кадіятів на місцях із 3 або 5 осіб, куди мають входити місцевий імам, представник місцевого меджлісу і шанований старійшина.
Відповідно до положення, якщо виникають конфлікти між представниками корінного народу, які не є кримінальними, то одна зі сторін конфлікту може звернутися до місцевого Кадіяту. Місцевий Кадіят розглядає скаргу, проводить комунікації між конфліктуючими сторонами, і пропонує варіант вирішення конфлікту, про що сповіщає обидві сторони.
Якщо одну зі сторін не задовольняє рішення місцевого Кадіяту, то вона може звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії, яка зобов’язана розглянути і винести варіант вирішення конфлікту. Якщо рішення ВКК не задовольняє одну зі сторін, то вона може звертатися до державних судів, які можуть ухвалити відповідні рішення згідно із законодавством України.
Для чого пропонувалася така система?
По-перше, для створення квазісудової системи влади у корінного народу, що може посилити систему самоорганізації народу, по-друге, для своєчасного розв’язання побутових конфліктів, що виникли серед представників корінного народу, по-третє, розвиток системи народного осуду негативних побутових проявів серед корінного народу, а по-четверте – розвиток системи розв’язання проблем, що виникають усередині корінного народу, без участі силових інституцій держави, унаслідок яких можуть страждати представники корінного народу.
Цю ідею було озвучено на Курултаї п’ятого скликання 2007 року. Було створено спеціальну комісію для вивчення цього питання, проте з початком окупації Криму Росією 2014 року цю ідею так і не реалізував кримськотатарський народ, оскільки російська окупаційна влада визнала Меджліс кримськотатарського народу екстремістською організацією і заборонила діяльність на рідній землі, а членів Меджлісу почала переслідувати. Таким чином грубо порушила право на управління представницькими інститутами.
Дуже важливо говорити про Міжнародні механізми захисту прав корінних народів. Коли проти представників корінного народу проводиться расова дискримінація, а представники корінного народу могли б бути забезпечені своєчасною підтримкою з боку компетентних міжнародних організацій, і насамперед в ООН.
Так, є ПФ ООН з питань корінних народів, ЕМРІП, де представники корінних народів можуть зробити заяву і це дійсно важливі майданчики, через які можна вплинути на держави.
Є Комітети з ліквідації всіх форм расової дискримінації, Комітет з прав людини, куди також можуть звернутись представники корінних народів, Міжнародні суди, але для цього необхідна відповідно юридична кваліфікація представників корінного народу, якої зазвичай не вистачає.
Можна звернутися до інституту спецдоповідачів, але, як ми бачимо на практиці, кожен спецдоповідач має не більше двох країнових візитів на рік, візит доповідача має бути погодженим із державою, що на практиці створює масу проблем.
Як мені відомо, вже впродовж багатьох років існує спроба створення міжнародного суду корінних народів, який існує де-факто, проте де-юре він не імплементований до системи ООН. Я думаю, що це чудова ідея, яка має бути підтримана системою ООН для збору первинної інформації про порушення прав корінних народів, кваліфікованого опрацювання та систематизації.
Також необхідно створити міжнародну групу медіаторів і консультантів, яка могла б сприяти корінним народам як у медіації, так і в безоплатних кваліфікованих консультаціях для підготовки заяв до існуючих компетентних органів ООН.
Дякую за увагу.