Айше Арнаутова — старший викладач кафедри східної філології Таврійського національного університету. Айше має ступінь філолога-тюрколога та магістра гуманітарних наук з перекладу (англійська мова). Викладає кримськотатарську мову та літературу, а також займається дослідженням синтаксису, кримськотатарського перекладознавства, художнього перекладу та історії кримськотатарської літератури. В інтерв’ю для Кримськотатарського Ресурсного Центру пані Айше поділилася інформацією про курси вивчення кримськотатарської мови в університеті, дала поради щодо вивчення мови, а також розповіла про особливості художнього перекладу та вплив Ісмаїла Гаспринського на кримськотатарську літературу.
Розкажіть, будь ласка, про ваш шлях у філологію та викладання. Що спонукало вас до роботи з кримськотатарською мовою та літературою?
У дитинстві, це сталося випадково, але мені було дуже приємно, що з’явилася можливість вступити на кримськотатарську філологію. Я одразу з великим зацікавленням почала працювати. Спочатку, звичайно, все було нове й незвичне, але поступово, коли збільшувалася кількість годин із кримськотатарської мови та літератури, це все більше захоплювало мене, і з’являлася ще більша зацікавленість. Завжди був стимул, адже кожна кримськотатарська родина, яка на той час жила в Криму, мала відчуття, що ми перебуваємо на межі, особливо, коли народ повернувся на батьківщину після депортації.
Усі ми відчували відповідальність і прагнення створювати умови для дітей: відкривалися школи, спеціалізації в університетах. Поступово з’явилися радіо й телебачення. У ті часи (приблизно 2003–2006 роки) був справжній вибух зацікавленості серед молоді до рідної мови. Усі хотіли стати кримськотатарськими журналістами, діячами культури, але для того, щоб досліджувати й працювати в цьому напрямку, потрібно було добре знати кримськотарську мову.
Вивчення кримськотатарської допомагало глибше зрозуміти особливості фольклорних творів, давніх «тюркю» – історичних пісень. Усе це потребувало знання кримськотатарської мови, її відчуття. Зацікавленість зростала не тільки в мене – багато людей того часу намагалися працювати в цьому напрямку. Наприклад, хтось ішов працювати на радіо чи телебачення.
Як депортація вплинула на кримськотатарську літературу та мову?
Історики та філологи багато розповідали про те, що депортація стала надзвичайно важким ударом для кримськотатарського народу. У той час, коли стояло питання фізичного виживання, люди просто намагалися вижити. Звісно, література та культура продовжували існувати, але мова зберіглася лише на побутовому рівні. Під час депортації ніхто не думав про книжки чи літературні твори — люди були змушені покинути свої домівки, узявши із собою тільки найнеобхідніше.
Будучи носіями мови, вони підтримували її у спілкуванні, проте умови, в яких вони опинилися, були вкрай важкими. Російська мова мала значний вплив, а кримськотатарська зазнала значних утисків. Кримські татари довгий час перебували в ізоляції, часто в місцях, де не було можливостей для розвитку мови чи культури.
Коли вийшла перша газета «Ленін байраги» («Ленінський прапор»), це стало першим майданчиком для відображення розмовної мови на письмі. У матеріалах газети передавалося те, що зберіглося в усній мові, а її створення стало важливим кроком для збереження і розвитку мови.
На той час серед кримських татар було дуже мало письменників чи фахівців із філологічною освітою. Фундаментальна наукова робота над дослідженням мови, її історичного розвитку та літератури перебувала в занепаді. Метою видавців газети було хоча б навчити людей читати, а також дати можливість тим, хто працював над газетою, удосконалювати свої знання та навички.
Оскільки ви досліджуєте літературу доби Ісмаїла Гаспринського, розкажіть детальніше, який вплив він мав на кримськотатарську літературу і культуру в цілому?
Ісмаїл Гаспринський — це важлива постать, яку добре знають у всьому тюркському світі. Його роль була величезною, особливо в той час, коли кримські татари зазнавали труднощів, пов’язаних з окупацією. У період, коли народ був позбавлений можливості отримувати освіту рідною мовою та спілкуватися кримськотатарською поза межами своїх домівок, Гаспринський став важливою фігурою.
Кримськотатарська мова була в складному становищі, і це стало однією з причин, чому Гаспринський вирішив заснувати газету. Видавництво газети не було легким процесом, адже це вимагало численних дозволів та документації. Газета видавалася двома мовами — кримськотатарською та російською, що дозволило зробити її доступною для ширшої аудиторії. Це стало єдиним виходом, адже багато людей не знали добре кримськотатарської мови, але завдяки двом мовам могли краще її освоїти.
Газета «Терджиман» («Перекладач») стала не лише мовною та літературною школою, а й важливим культурним майданчиком для розвитку кримськотатарського народу.
Вона сприяла збереженню мови та освіти, а також вихованню нових поколінь письменників, вчителів і дослідників. Одним з найбільших результатів її діяльності стало формування плеяди талановитих людей, серед яких є Номан Челебіджихан.
Гаспринський також активно працював над перекладами європейських творів, популяризуючи сучасні ідеї серед тюркських народів. Один з найвідоміших творів, який він переклав і опублікував частинами в газеті, — це «Мулла Аббас» та «Дар уль-Рахат мусульманлари» («Мешканці країни щастя»), які піднімали важливі соціальні проблеми того часу, зокрема, питання розвитку суспільства та шляхи вирішення складних ситуацій.
Газета «Терджиман» була настільки популярною, що її тираж збільшувався в кілька разів, і вона розповсюджувалася не лише на території Криму, а й у всьому тюрському світі, а також від Китаю до Європи. Газета стала важливим джерелом інформації для мусульман і тюркських народів, зокрема завдяки лекціям, конференціям та проектам, які організовував сам Гаспринський, сприяючи об’єднанню мусульманських і тюркських спільнот для вирішення актуальних проблем того часу.
Якими є особливості кримськотатарського художнього перекладу? Які виклики виникають при перекладі з кримськотатарської мови або на неї?
З будь-якого художнього твору, перекладаючи його на будь-яку іншу мову, потрібно дуже гарно розуміти і відчувати обидві мови. Якщо брати, як приклад Ісмаїла Гаспринського, то він блискуче володів російською мовою. Ми знаємо, що він також володів французькою мовою та багатьма тюркськими. Хочу сказати, що його твори і переклади, які він зробив, настільки віртуозно й дуже цікаво були відображені російською мовою, що ми можемо стверджувати: тільки досконале знання обох мов дозволяє людині зробити дуже цікавий і якісний переклад художнього твору.
Художні твори потребують того, щоб людина обов’язково орієнтувалася у мовленнєвій картині світу кожного народу, дуже гарно розуміла фразеологізми, прислів’я, знала, в яких випадках вони використовуються і що вони можуть означати. Якщо знання мов будуть поверховими, то на переклад потрібно буде витратити більше часу, або ж переклад теж буде поверховим. Тоді можна буде донести лише загальну ідею про проблеми твору, але ось ці «смачні» епізоди й моменти, які впливають на емоції читача, передати буде дуже важко.
Кримськотатарське мовознавство – це багатогранна дисципліна. Які аспекти є для вас найбільш цікавими та чому?
Як філолог, який і досі вивчає свою рідну мову і намагається навчати інших людей цієї мови, хочу сказати, що я не можу виокремити якусь галузь мовознавства і сказати, що це найголовніше. Тому що починається все з вимови, з фонетичних особливостей мови, і закінчується будовою речення або тексту взагалі: як викладається думка, будова самого речення, як воно має виглядати і в яких умовах. Різні, не тільки, скажімо, стандартні речення, а й поезію ми можемо розглядати. Ми маємо правильно розуміти, чому такі конструкції застосовуються, використовуються в цьому, наприклад, вірші або в якомусь іншому творі, чи то казка, чи роман, тощо.
Тобто тут неможливо сказати, що морфологічна точка зору дуже важлива, тому що тюркські мови мають таку особливість будови. Важливо, тим паче, це стосується кримськотатарської мови. Дуже важко вивчати мову, коли немає, спілкування в побуті, коли сьогодні, ми намагаємося її утримати і зберегти штучно. У нас мова не живе в нашому повсякденному житті так, як вона має бути.
Тому я вважаю, що, вивчаючи будь-яку мову, потрібно усе досліджувати й брати усі аспекти до уваги. Наприклад, коли ми навчаємо студентів на першому курсі або на своїх курсах кримськотатарської мови, які тривають 8 місяців, то виходить, що ми маємо за короткий час донести людині інформацію, розповісти про абетку, про те, як вимовляються ці літери, як і звуки. Ма маємо показати будову речення, показати, як відбувається словозміна та оформлення слова.
І це неможливо на першому етапі, наприклад, розповісти щось одне, на другому інше і так далі. Це вже дослідження окремих аспектів. Якщо людина досліджує мову і цікавиться саме цією галуззю, то вона може більш детально це дослідити і поділитися своїми досягненнями. Для кожної людини може бути щось цікаве, те, що вона краще розуміє, що їй більше вдається. Тобто, коли ми вивчаємо мову, ми не можемо виділити якусь окрему галузь чи напрямок. Усе дуже важливо!
Нам відомо, що в межах вашого університету є можливість пройти курси з вивчення кримськотатарської мови не лише студентам, а й для інших людей. Розкажіть детальніше про ці курси. На чому вони базуються та яку відіграють роль у суспільстві сьогодні?
Що стосується курсів, то у нас вони розраховані на 8 місяців. Якщо по днях, то 32 дні навчання, по годинах — 64 години занять, самостійна робота — 110 годин, тобто це рівень А1-А2, який можна оволодіти за цей період. Звичайно, до нас записуються люди, які мають зацікавленість, можливо, якісь початкові знання і хочуть далі вивчати мову. Це все дуже індивідуально
Наша задача — максимально донести інформацію, навчити читати, підтримувати діалог. Уроки різні, результати, звичайно, залежать від зацікавленості людини і дуже сильно залежать від того, наскільки в людини є час для цих курсів. У нас були дуже гарні результати, і видно, що людина багато працювала, всі завдання виконувала вчасно, і були випадки, коли людина працює на двох роботах, і вона дуже зацікавлена, але не має часу. Є люди, які вдруге записалися, бо хочуть удосконалити рівень, і є такі, які можуть підтримувати спілкування, розповісти про себе, тобто все, що потребує навчання, всі компетенції, вміння та навички.
Цього року в нас також є група, яка вже почала навчання. З’явилася потреба на В1, В2 рівні, саме тому ми вже формуємо групи на ці рівні. Це буде перший рік, і ми поділимося результатами по закінченню цього року. Можливо, ми самі зрозуміємо, що потрібно ще удосконалити, щось додати. Поки на цей період вже затверджена програма, вона пройшла всі процедури, ми чекаємо, коли її видадуть, і на початку другого навчального семестру запустимо процес навчання для людей з В1, В2 рівнями.
Яких кримськотатарських письменників ви порекомендували б для вивчення мови, і як їхня поезія може допомогти у покращенні мовних навичок?
Якщо шукаєте матеріали для легкого рівня, можу порекомендувати твори Нузета Умерова. У нього дуже легка й доступна мова, яка легко сприймається. Речення нескладні, але події, які він описує, надзвичайно цікаві. Він розповідає про події зі свого життя, і коли людина переживає це особисто, то опис виходить яскравим та емоційним.
Є цікава збірка його дитячих оповідань «Меним достум Руслан» («Мій друг Руслан») . До речі, ця була видана двомовно — кримськотатарською та українською мовами. Це сталося ще до окупації. Умеров дивився в майбутнє, тому співпрацював із українськими письменниками та перекладачами. Ця книжка достатньо цікава. Я використовую її на першому курсі й на початку другого курсу.
Я рекомендую цю збірку для тих, хто тільки починає читати. Її прості й захопливі оповідання підходять для дітей віком від восьми років і старше.
Також я рекомендую вивчати вірші, якщо ви хочете швидше опанувати мову. Вірші значно допомагають у цьому процесі. Наприклад, твори Нузета Умерова, Сейрана Усеїнова та Айше Укієвої, вони написані сучасною мовою, якою ми користуємося сьогодні. Їхні вірші гарно складені, легко запам’ятовуються та допомагають збагатити лексичний запас.
Для швидкого вивчення мови я також раджу звернути увагу на пісні. Вивчення пісень допомагає вдосконалити вимову та значно збагатити словниковий запас, який стане в пригоді в майбутньому.
Яким ви бачите майбутнє кримськотатарської мови та літератури? Що потрібно зробити суспільству, щоб зберегти та розвивати цю культурну спадщину?
Можна дуже багато розповідати, яким би я хотіла бачити майбутнє свого народу і розвиток своєї мови. Я думаю, що, як кожна людина, хотіла б, щоб була можливість і середовище для спілкування, а це ми знаємо, що не можна досягнути без політичних змін, тому я це опускаю. Я б хотіла, щоб була можливість користуватися своєю мовою поза своїм будинком, поза родиною, не тільки на заняттях з кримськотатарської мови, а й, наприклад, у будь-якому закладі. Тільки в таких умовах мова зможе більш розвиватися і поширюватися серед народу і ставати більш живою, не штучною. Тому що, коли людина рідко розмовляє або десь вона використовує за правилами, які встигла вивчити, то в неї немає можливості удосконалити себе. Тобто вона може навчитися цієї мови, але якщо вона не буде кожного дня багато читати творів, розповідати тією ж мовою про те, що вона прочитала і що її зацікавило, не зможе поділитися своїми враженнями своєю мовою, то, звичайно, нічого не буде розвиватися. Це дуже зрозумілі речі.
Сьогодні наше суспільство, зокрема кримськотатарський народ, перебуває у складному становищі, коли знову постає питання: як зберегти свою ідентичність. Ті, хто перебуває далеко від Батьківщини, стикаються з багатьма проблемами: від пошуку стабільного доходу до облаштування побуту. Вони намагаються знайти роботу та створити комфортні умови для життя. Це становище «очікування» дуже важке.
Нині всі українці перебувають у стані «очікування» — невизначеності, яка робить складним навіть короткострокове планування. Ми відчуваємо, що завтрашній день може бути непередбачуваним. У такій ситуації я вважаю, що важливо хоча б намагатися говорити кримськотатарською мовою, оскільки іншого мовного середовища часто немає. Навіть 15 хвилин щоденного читання творів або текстів кримськотатарською може мати значний вплив.
Я роблю те, що можу, і намагаюся максимально використовувати свої можливості. У Києві працюють викладачі кримськотатарської мови, які щодня заходять в аудиторії, навчають студентів, розповідають про кримськотатарську літературу, культуру, традиції та звичаї. Це величезна справа, яка вже зараз дає свої результати. Упевнена, що в майбутньому ці здобутки стануть фундаментом для збереження нашої ідентичності. Я закликаю робити все, що є в силах кожного, використовуючи доступні можливості та час.