Доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Національного наукового центру «Інститут судової експертизи ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Ігор Крайнов виступив на Міжнародному науково-практичному симпозіумі «Депортація кримськотатарського народу та окупація Криму: правові та гуманітарні аспекти». У своїй доповіді він наголосив на наслідках депортації кримськотатарського народу для соціотехногеоекосистеми Криму.
«Наслідками депортації кримських татар в 1944 році були не тільки втрата етнічної території та майна, масштабна смертність, порівняна з геноцидом, знищення культурних пам’яток, знищення пам’яті народу про свою історію і державність, а й катастрофічні наслідки для всіх складових сталого існування в той час Кримської автономної соціалістичної республіки, а з травня 1945 року, Кримської області РСФСР», – зазначив він.
Науковець наголосив, що депортація принесла не тільки непоправні збитки корінним народам, а й призвела до катастрофічних змін умов існування та життєдіяльності населення, що залишилося на територіях «звільнених» від корінних народів.
«Питання наслідків депортації для територій та населення, що залишалось, вивчені недостатньо. Вважаємо, що вивчення цих наслідків для соціотехногеоекосистеми, яка знаходилася в межах території компактного проживання депортованих народів, та для країни в цілому є важливим, особливо в період масштабної агресії рф проти України та численних спроб реабілітації кривавого сталінського режиму», – вважає Ігор Крайнов.
Повний текст виступу
Наслідками депортації кримських татар в 1944 році були не тільки втрата етнічної території та майна, масштабна смертність, порівняна з геноцидом, знищення культурних пам’яток, знищення пам’яті народу про свою історію і державність, а й катастрофічні наслідки для всіх складових сталого існування в той час Кримської автономної соціалістичної республіки, а з травня 1945 року, Кримської області РСФСР.
До моменту депортації в Криму склалась унікальна соціотехногеоекосистема, усі складові якої (соціальна, аграрно-промислова, рекреаційна, еколого-географічна, культурно-історична) були тісно переплетені, взаємопов’язані і у значному ступені визначались наявністю корінних народів України, в першу чергу, кримськими татарами.
Незважаючи на відносно малу чисельність, біля 20% від загального населення за офіційними даними, кримські татари грали визначну роль в таких важливих галузях Кримської автономної соціалістичної республіки як сільськогосподарське виробництво (кримські татари володіли таким унікальним та високопродуктивним методом, як чаїрне садівництво – на сьогодні втрачене), практично повністю забезпечували високоякісні комунальні послуги та побутове обслуговування населення, місцеве промислове виробництво товарів першої необхідності тощо.
Депортація кримських татар призвела до катастрофічного погіршення стану вище вказаних галузей, особливо екологічної безпеки, агропромислового виробництва, іригації та водопостачання, відновлення земельних і водних ресурсів, постачання рекреаційних послуг.
Переселення демобілізованих військових та сільського населення центральних областей РСФСР, яке почалося вже в кінці 1944 року, не змогло компенсувати відсутність кримських татар, а тільки погіршило проблеми, що виникли.
Рівно через 10 років після депортації кримських татар в 1954 році керівництво СРСР визнало катастрофічний стан Криму і було вимушене передати його до складу Української РСР. Передача до складу України була викликана надією, що працездатний український народ ліквідує надзвичайну екологічну та соціально-економічну ситуацію, у якій перебувала Кримська область в результаті злочинної та бездумної депортації кримськотатарського народу. Але хиби та негаразди притаманні соціалістичним адмініструванню та економіці, провідна роль ідеології не сприяли відродженню Криму. Єдиним стратегічно правильним рішенням стало би рішення про повернення кримськотатарського народу. Прийняття такого рішення було б виправданим як з гуманітарної точки зору, так і соціально-економічної. Таке рішення було прийнято, але в останній рік існування Радянського Союзу.
Депортація принесла не тільки непоправні збитки корінним народам, а й призвела до катастрофічних змін умов існування та життєдіяльності населення, що залишилося на територіях «звільнених» від корінних народів.
Питання наслідків депортації для територій та населення, що залишалось, вивчені недостатньо. Вважаємо, що вивчення цих наслідків для соціотехногеоекосистеми, яка знаходилася в межах території компактного проживання депортованих народів, та для країни в цілому є важливим, особливо в період масштабної агресії рф проти України та численних спроб реабілітації кривавого сталінського режиму.
Всебічне та поглиблене вивчення наслідків депортації корінних народів для середовища, в якому вони існували, розширить та поглибить наукове обґрунтування доказів злочинності рішень про депортацію. Отримані знання про всі наслідки депортації будуть свідчити не тільки про злочинність влади, що прийняла таке рішення, а й про очевидну нічим не виправдану її дурість.