До Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв розповів, як в Україні роками добивалися відкриття кримінального провадження за статтею «геноцид» щодо депортації кримських татар 1944 року. Попри численні звернення, політичну та громадську адвокацію, офіційне досудове розслідування вдалося розпочати лише 9 грудня 2015 року.
За словами Барієва, боротьба за правове визнання депортації геноцидом почалася задовго до відкриття кримінального провадження.
«Ще з 1991 року, після скликання Курултаю кримськотатарського народу та створення Меджлісу, згідно з Положенням, одним із головних завдань представницького органу було визначено подолання наслідків депортації кримськотатарського народу», — зазначив він.
Важливим етапом, за словами Барієва, стала Постанова IV сесії IV Курултаю кримськотатарського народу від 10 грудня 2005 року.
«Тоді Курултай визнав депортацію 18 травня 1944 року та наступні десятиліття утримання кримських татар у місцях вигнання актом геноциду корінного народу України. Одночасно було ухвалене звернення до Президента України Віктора Ющенка та Верховної Ради України щодо офіційного визнання цього злочину геноцидом», — нагадав Барієв.
Надалі питання системно порушувалося на міжнародному та національному рівнях, а у 2009 році вимога про визнання депортації геноцидом була зафіксована в резолюції загальнокримського траурного мітингу.
Окрему роль у цьому процесі, як зазначає Барієв, відіграли народний депутат України, член ПАРЄ Григорій Омельченко, а також Спілка офіцерів України.
«У червні 2009 року Григорій Омельченко спільно з Мустафою Джемілєвим ініціювали питання юридичного визнання депортації кримських татар актом геноциду. Було направлено депутатські звернення до Президента України та керівництва СБУ з вимогою порушити кримінальну справу за ч.1 статті 442 Кримінального кодексу України», — розповів Барієв.
За його словами, протягом наступних шести з половиною років Омельченко направив понад 10 депутатських звернень і офіційних заяв до президентів України, Генеральної прокуратури та керівництва СБУ.
«Пан Омельченко вимагав провести повне розслідування, встановити організаторів злочину та довести справу до судового рішення. Лише після судового рішення юридичне визнання геноциду буде завершеним», — наголосив Барієв.
Ескендер Барієв також нагадав, що питання визнання депортації геноцидом підтримувалося не лише на парламентському, а й на громадсько-військовому рівні.
«У листопаді 2013 року 22-й з’їзд Спілки офіцерів України підтримав пропозицію Григорія Омельченка та визнав депортацію кримськотатарського народу 1944 року актом геноциду. Надалі Спілка офіцерів України також системно зверталася до української влади з вимогою надати цьому злочину належну правову оцінку», — зазначив він.
Водночас тема неодноразово звучала і на рівні глав держав.
«Українські президенти у своїх виступах неодноразово звертали увагу на злочин депортації. У 2014 році в.о. Президента Олександр Турчинов назвав депортацію жорстоким злочином радянського режиму. У вересні того ж року Президент Петро Порошенко закликав світ не мовчати про злочини Сталіна та сучасні злочини росії проти кримських татар», — зазначив він.
Прорив стався лише наприкінці 2015 року.
«9 грудня 2015 року Головне слідче управління СБУ нарешті розпочало досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України — геноцид кримськотатарського народу та представників інших національних груп у травні–липні 1944 року», — повідомив Барієв.
У січні 2016 року матеріали провадження були передані до прокуратури Автономної Республіки Крим. Саме тоді, за словами Барієва, до процесу активно долучився Кримськотатарський Ресурсний Центр.
«Починаючи з 2016 року КРЦ за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» і в координації з прокуратурою АРК забезпечував організацію допитів свідків депортації Слідчим суддею. Було зібрано 256 свідчень, зокрема близько 200 людей були доставлені з тимчасово окупованого Криму, щоб вони могли особисто надати свідчення», — розповів він.
Крім того, КРЦ долучив до справи юристів та адвокатів, які працюють над правовими висновками й пропозиціями щодо завершення розслідування.
«Ми сподіваємося, що прокуратура АРК, СБУ та інші компетентні органи України доведуть цю справу до кінця, а Україна отримає судове рішення, яке юридично визнає депортацію кримськотатарського народу актом геноциду», — наголосив Барієв.
Він також нагадав, що громадська кампанія з привернення уваги до цього злочину тривала роками.
«Ще з 2007 року ми проводили акцію “Запали вогник у своєму серці”, основним меседжем якої було No Genocide, та надсилали звернення до дипломатичних установ різних країн світу. Ми постійно нагадували і українській владі, і міжнародній спільноті, що без правової оцінки цього злочину неможливо говорити про відновлення справедливості», — підсумував Голова Правління КРЦ.