Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру та член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв заявив, що демографія вже перестала бути лише предметом статистики. У війнах вона стає інструментом досягнення політичних і стратегічних цілей. За його словами, саме через демографічний вимір варто аналізувати багато рішень Кремля, адже боротьба точиться не лише за території чи природні ресурси, а й за людський потенціал, демографічне майбутнє та національну ідентичність.
«Дедалі очевидніше, що ця війна має ще один важливий вимір — демографічний», — зазначив Барієв.
За його словами, демографія вже перестала бути лише предметом статистики. У війнах вона стає інструментом досягнення політичних і стратегічних цілей. Саме тому багато рішень Кремля варто аналізувати не лише через військову чи політичну доцільність, а й крізь призму їхніх довгострокових демографічних наслідків:
«Перш за все, сама росія вже тривалий час перебуває у стані демографічної кризи».
Відомо, що за даними всеросійських переписів населення, за 1989 – 2021 роки, тобто за останні три десятиліття до повномасштабної агресії проти України, кількість етнічних росіян зменшилася майже на 14 мільйонів осіб, тобто в середньому приблизно на 5 мільйонів кожні десять років.
Водночас у низці національних республік російської федерації — Татарстані, Башкортостані, Дагестані, Чечні, Туві, Саха (Якутії) та інших — зберігалися вищі показники народжуваності, ніж у регіонах із переважно етнічним російським населенням.
«Для росії, яка протягом століть будувала власну державну ідеологію навколо концепції «русского мира» та формування єдиного «русского народа», скорочення чисельності етнічних росіян набуває не лише соціального, а й стратегічного значення.
Саме тому Кремль системно заперечує існування окремої української політичної нації, нав’язуючи концепцію «одного народу». У цьому контексті особливого значення набувають українські території, де значна частина населення історично використовувала російську мову», — зауважив правозахисник.
Він зазначив, що росія розглядає російську мову не лише як культурний феномен, а й як інструмент політичної інтеграції та зміни ідентичності. Саме тому після окупації українських територій ми бачимо однаковий набір дій: примусову паспортизацію, нав’язування російського громадянства, русифікацію освіти, витіснення української мови, переписування історії, зміну інформаційного простору та ліквідацію українських інституцій:
«У сукупності ці заходи спрямовані на інтеграцію населення окупованих територій до російського політичного й культурного простору. В умовах тривалого скорочення чисельності етнічних росіян така політика має також очевидний демографічний ефект, адже сприяє асиміляції населення, яке Кремль прагне включити до складу так званого «русского народа»».
Барієв також підкреслив, що саме в цьому контексті слід розглядати й політику росії щодо українських дітей.
«Незаконне переміщення українських дітей, їх передача до російських сімей, зміна громадянства, системи освіти та інформаційного середовища не є випадковими чи ізольованими явищами. Кримськотатарський Ресурсний Центр та міжнародні організації неодноразово документували ці практики як грубі порушення міжнародного гуманітарного права», — заявив Голова Правління КРЦ.
Проте, на його думку, вони мають ще один вимір.
«Діти формують демографічне майбутнє будь-якої держави. Якщо дитину позбавляють її мови, культури, історичної пам’яті та національної ідентичності, то через покоління вона вже може не ототожнювати себе зі своїм народом. Саме тому незаконне переміщення українських дітей слід розглядати не лише як гуманітарний злочин, а й як інструмент довгострокового впливу на демографічне та ідентифікаційне майбутнє», — наголосив правозахисник.
Окремо окреслив ситуацію всередині самої російської федерації.
Враховуючи аналіз відкритих даних про підтверджені втрати російської армії демонструє вкрай нерівномірний розподіл людських втрат між регіонами. За даними незалежних проєктів Mediazona та BBC, які документують лише підтверджені випадки загибелі військовослужбовців, найбільші втрати несуть саме національні республіки.
Так, у Башкортостані з населенням 4 мільйонів осіб підтверджено 9886 загиблих військовослужбовців, у Татарстані з таким же населенням – 8 230. Водночас Москва, де проживає понад 12 мільйонів осіб, має лише 482 підтверджених загиблих, а Санкт-Петербург із населенням понад 5 мільйонів – приблизно стільки ж.
Голова Правління КРЦ додав, що ще більш промовистими є показники втрат на 100 тисяч населення. Найвищі значення зафіксовано у Туві – 476, Бурятії – 400, Забайкальському краї – 362, Республіці Алтай – 316. Саме ці регіони є територіями традиційного проживання корінних народів та інших етнічних спільнот російської федерації.
Безумовно, на такий дисбаланс можуть впливати різні чинники: соціально-економічні умови, особливості комплектування армії, регіональна політика мобілізації та рівень контрактної служби.
Крім того, демографічний результат є очевидним.
«Саме національні республіки та корінні народи росії непропорційно втрачають молодих чоловіків репродуктивного віку. Для багатьох із цих народів такі втрати означають не лише трагедії сьогодення, а й довгострокове скорочення народжуваності, старіння населення, поглиблення демографічної кризи та прискорення асиміляційних процесів», — підкреслив правозахисник.
Водночас, не менш руйнівними є демографічні наслідки війни для України.
Він також зауважив, що загибель військових і цивільних, мільйони внутрішньо переміщених осіб та біженців, різке падіння народжуваності, депортації, незаконне переміщення дітей, руйнування житла, медичної та соціальної інфраструктури — усе це формує довгострокові виклики для відновлення людського потенціалу держави.
«Особливої уваги потребує ситуація в тимчасово окупованому Криму. Поряд із масштабною мілітаризацією півострова росія проводить політику зміни його демографічної структури через переселення власних громадян, витіснення проукраїнськи налаштованого населення та системний тиск на корінний кримськотатарський народ. Така політика створює додаткові перешкоди для майбутньої реінтеграції півострова після його деокупації», — додав Голова Правління КРЦ.
Барієв наголосив, що саме тому перемога України означає значно більше, ніж відновлення державного кордону.
Вона означає повернення людей, дітей, депортованих та відновлення демографічного потенціалу країни.
«Для Криму це означатиме також припинення політики заміщення населення, відновлення прав кримськотатарського народу як корінного народу України, створення умов для повернення вимушено переміщених осіб та забезпечення права всіх жителів півострова жити у вільній демократичній державі», — зазначив правозахисник.
Крім того, звернув увагу на те, що російсько-українська війна демонструє, що боротьба точиться не лише за території чи природні ресурси.
«Демографічний вимір війни не завершиться після припинення бойових дій.
Не менш важливою стає боротьба за людський потенціал, демографічне майбутнє та національну ідентичність», — додав він.
За роки війни мільйони громадян були змушені залишити свої домівки. Частина з них інтегрується в країнах Європейського Союзу та, ймовірно, не повернеться навіть після завершення війни. Водночас Україна вже сьогодні стикається з гострим дефіцитом робочої сили, який у повоєнний період лише посилюватиметься.
«У цих умовах державі необхідно буде проводити виважену демографічну та міграційну політику. Йдеться не лише про створення умов для повернення українських громадян із-за кордону, а й про залучення трудових мігрантів із дружніх держав», — підкреслив Голова Правління КРЦ.
Однак цей процес потребує стратегічного бачення.
Досвід багатьох країн свідчить, що неконтрольована імміграція без належної інтеграційної політики може призводити до виникнення нових соціальних, економічних і безпекових викликів.
Тому одним із пріоритетів має стати повернення власних громадян та представників корінних народів України.
Для кримськотатарського народу це питання має особливе значення.
Він нагадав, що після депортації 1944 року сотні тисяч кримських татар були змушені десятиліттями жити в місцях вигнання. Після початку російської окупації Криму у 2014 році десятки тисяч кримських татар знову були змушені залишити свою Батьківщину.
Також після деокупації Криму Україна повинна створити умови для їхнього повернення, адже саме кримські татари є корінним народом і природним носієм його історичної, культурної та політичної ідентичності.
«Водночас Україна має підтримувати зв’язок із мільйонами своїх громадян, які тимчасово перебувають за кордоном. Їхнє повернення стане одним із ключових чинників післявоєнного відновлення держави.
Саме тому демографічна політика має розглядатися як складова національної безпеки нарівні з обороною, економікою та зовнішньою політикою», — наголосив правозахисник.
За цими причинами, демографія перестає бути лише предметом статистики. Вона дедалі більше перетворюється на один із інструментів сучасної війни.
«Тому захист людей, повернення депортованих дітей, відновлення прав корінних народів, подолання демографічних наслідків війни та створення умов для повернення мільйонів громадян мають стати такими ж важливими складовими майбутньої перемоги України, як і звільнення її територій», — резюмував Ескендер Барієв.