Менеджерка Кримськотатарського Ресурсного Центру Зарема Барієва розповіла, як росія репресує літніх людей на тимчасово окупованих територіях України. Вона детальніше розповіла про 6 випадків із пенсіонерами, які сталися на тимчасово окупованих територіях Запорізької області та Криму. Їхні трагічні долі наочно демонструють, як жорна російської каральної машини безжально перемелюють людські життя, не зважаючи ні на вік, ні на важкі хвороби.
«Коли російська армія виявилась неспроможною досягти значних успіхів на лінії фронту, Кремль почав дедалі частіше спрямовувати свій терор проти цивільного населення України, завдаючи ударів по багатоповерхівках, дитячих садках, базах відпочинку та торгових центрах», — зазначила правозахисниця.
За її словами, не маючи змоги зламати спротив на окупованих територіях півдня нашої країни, ворог почав зганяти безсилу лють на літніх людях, які залишилися абсолютно беззахисними в окупації
Зарема Барієва розповіла про трагічні долі шести пенсіонерів із Запорізької області та окупованого Криму наочно демонструють, як жорна російської каральної машини безжально перемелюють людські життя.
«6 липня 2026 року апеляційний суд у москві розглянув справу 68-річної Галини Григорівни Бехтер, мешканки села Плодородне (історична назва — Рейхенфельд) Запорізької області, та збільшив термін її тюремного ув’язнення з 11 років позбавлення волі до 12,5. До відома: прокурор просив 16 років, оскільки вважав, що за нібито перераховану суму в розмірі 1240 рублів на потреби ЗСУ у липні 2023 року через додаток українського банку, встановлений на її телефоні, пенсіонерка заслуговує на суворіше покарання, ніж убивця за позбавлення людини життя», — зауважила співзасновниця Кримськотатарського Ресурсного Центру.
Вона додала, що Галина Григорівна після затримання тривалий час перебувала в ізоляції від зовнішнього світу, і лише восени 2025 року окупанти зізналися, що пані Галина була ними заарештована за статтею 275 КК рф за «державну зраду». Практично лише через рік, а саме 5 березня 2026 року, Запорізький обласний «суд» виніс рішення про позбавлення її волі на 11 років у колонії загального режиму.
Менеджерка КРЦ підкреслила, що весь цей час пенсіонерка перебувала в СІЗО № 1 Акмєсджіта (Сімферополя). За час перебування в СІЗО вона сильно схудла, майже втратила зір і зазнала проблем із яснами. У неї розвинулася деменція, а також хвороба Альцгеймера. Їй не надавали жодної ефективної медичної допомоги. Вона сильно замкнулася в собі, відмовляючись від їжі, а іноді доходило до того, що й у душ або туалет могла сходити в одязі, не розуміючи, що потрібно роздягнутися.
Барієва наголосила, що сьогодні Галину Бехтер чекає етапування — не знаю, як вона його витримає, не кажучи вже про те, що термін у 12,5 років колонії загального режиму для неї рівнозначний довічному ув’язненню.
«Не менш трагічною є доля 71-річного мешканця Токмака Запорізької області — Івана Чорного, заарештованого також за статтею 275 («державна зрада») КК рф нібито за 27 донатів на потреби ЗСУ на суму 4100 гривень. Окупаційний Запорізький обласний «суд» 18 червня 2026 року ввизнав його «винним» і засудив до 13 років колонії суворого режиму», — розповіла вона.
Правозахисниця також прокоментувала випадок з 70-річним мешканцем села Азовське Бердянського району Запорізької області — Микола Тіньков — також був засуджений 6 березня 2026 року Запорізьким обласним «судом» за статтею 276.1 КК рф до 10 років колонії суворого режиму за пожертву на нібито підтримку ЗСУ у розмірі 3015 гривень. Наразі пенсіонер відбуває своє незаконне покарання у ФКУ ІК-9 УФСІН росії у Чуваській Республіці в м. Цивільськ.
Наступний випадок стосується 70-річної Світлани Лой окупаційний Запорізький «суд» позбавив волі на 15 років з відбуванням незаконного покарання в колонії загального режиму з обмеженням на 1 рік. За версією обвинувачення, пані Світлана з січня по листопад 2024 року «переказувала» гроші на підтримку ЗСУ через додаток українського банку у своєму телефоні. Загальна сума грошових переказів, за словами окупантів, склала 63 420 рублів.
«70-річну Анну Соценко разом з її донькою Оксаною Соценко з Первомайського району Криму окупанти заарештували 29 січня 2025 року в результаті обшуку, проведеного в їхній квартирі.
Майже 9 місяців як 70-річна пенсіонерка, так і її 51-річна дочка перебували в ізоляції. Обох жінок звинувачують у «державній зраді», і лише в листопаді 2025 року стало відомо про їхнє незаконне утримання в СІЗО-1 Акмєсджіта (Сімферополя)», — наголосила Зарема Барієва.
Наступний хто зазнав переслідувань — 73-річний мешканець Енергодара Запорізької області Олександра Маркова окупанти заарештували 8 травня 2024 року, а в лютому 2025-го засудили за статтею про «державну зраду» до 14 років позбавлення волі з додатковим обмеженням свободи строком на 1 рік.
За версією Запорізького обласного «суду», з жовтня 2023 року по травень 2024 року пенсіонер здійснив 16 грошових переказів на загальну суму 15,5 тис. гривень (близько 37 тис. рублів) нібито на рахунки іноземного банку для фінансування українських військових. Обвинувальний висновок затвердили в окупаційній «прокуратурі» Запорізької області, а державне обвинувачення було підтримано окупаційною прокуратурою Республіки Крим.
На жаль, чоловік помер 26 червня 2025 року у віці 74 років під час етапування до колонії суворого режиму в російському місті Усть-Лабінськ.
«Ці випадки, зафіксовані Кримськотатарським Ресурсним Центром — лише вершина айсберга. Вони наочно показують абсолютну нелюдськість окупаційного режиму, який обрав собі за мішень українських бабусь і дідусів. Російська каральна машина не зважає ні на вік, ні на хвороби. Окупанти, які самі є злочинцями, що грубо порушили міжнародне право та суверенітет України, сьогодні сміють влаштовувати судилища над нашими літніми громадянами. Кремль цинічно карає наших пенсіонерів за те, що вони зберегли гідність, не скорилися путінській політиці та не схилили голову перед загарбниками.
Ці люди мають бути негайно звільнені, щоб зупинити смерті в російських катівнях. Для цього правозахисники, компетентні органи України та міжнародні інституції повинні об’єднати зусилля й діяти максимально рішуче. Час не на нашому боці: в їхньому віці кожен втрачений день може коштувати життя», — резюмувала правозахисниця.