Юристка Кримськотатарського Ресурсного Центру Людмила Коротких проаналізувала постанову Кабінету Міністрів України №736, яка розширює механізми встановлення особи громадян України з тимчасово окупованих територій для оформлення посвідчення особи на повернення в Україну. Вона зазначила, що документ спрощує доступ до цієї процедури для мешканців Криму та інших ТОТ, однак не усуває низку системних проблем, пов’язаних із документуванням людей, які тривалий час перебували в умовах окупації.
«Головна зміна, яку запроваджує постанова №736 полягає у розширенні механізмів встановлення особи громадян України з ТОТ для оформлення посвідчення особи на повернення в Україну», – пояснила вона.
За її словами, експериментальний проєкт доповнює перевірку документів процедурою встановлення особи у випадках, коли наявних даних недостатньо. Якщо раніше підтвердження особи для оформлення посвідчення на повернення переважно базувалося на даних державних реєстрів, насамперед Єдиного державного демографічного реєстру, то новий порядок дозволяє використовувати ширше коло державних інформаційних ресурсів для перевірки відомостей про особу, а також запроваджує процедуру встановлення особи через членів сім’ї, включаючи дистанційне опитування у режимі відеоконференцзв’язку.
«Постанова №736 є важливим кроком у спрощенні доступу до процедури оформлення посвідчення на повернення для громадян України з тимчасово окупованих територій, зокрема Криму. Постанова виходить із того, що відсутність записів у державних реєстрах або українських документів у мешканців тимчасово окупованих територій може бути наслідком окупації і не повинна автоматично призводити до фактичного виключення особи з українського правового поля», – наголосила юристка.
Людмила Коротких пояснила, що водночас цей механізм не вирішує комплекс проблем, пов’язаних із документуванням мешканців Криму. В умовах понад 12 років окупації Криму важливо враховувати ще одну системну проблему: навіть ті механізми, які передбачають підтвердження особи через членів сім’ї, можуть стикатися з об’єктивними обмеженнями.
Значна частина потенційних свідків — батьки, родичі або інші близькі особи — самі можуть не мати чинних українських документів, або їхні дані можуть бути відсутні в державних реєстрах чи бути неповними внаслідок тривалого перебування в умовах окупації.
У таких випадках, як зазначає юристка КРЦ, виникає ефект документальної залежності, коли неможливість повного документального підтвердження статусу одного члена родини впливає на можливість встановлення особи іншого.
«Іншою системною проблемою для реалізації процедури є ситуація дітей, які народилися в Криму після 2014 року та не мають українського свідоцтва про народження або запису в Державному реєстрі актів цивільного стану. У таких випадках єдиним наявним документом часто залишається свідоцтво, видане окупаційними органами, яке саме по собі не визнається Україною як документ, – додала експертка.
Водночас проблема є ширшою, ніж відсутність документа на дитину. У багатьох випадках батьки також не мають актуальних або повністю підтверджених українських документів чи записів у державних реєстрах, що створює розрив у встановленні родинного зв’язку.
Це означає, що навіть за наявності формально передбачених альтернативних механізмів ідентифікації, їх практична ефективність у кримських умовах може бути обмеженою.
«Окрему увагу викликає норма, за якою підставою для відмови в оформленні посвідчення може бути застереження Служби безпеки України. Це означає, що рішення може залежати від внутрішньої оцінки безпекових ризиків, критерії якої не є публічними та не розкриваються заявнику», – пояснила Людмила.
В умовах тривалої окупації Криму це особливо чутливо, оскільки людина може не знати, які саме обставини стали підставою для такого застереження, і відповідно їй складніше його оскаржити або пояснити свою ситуацію.
Таким чином, навіть за наявності спрощеної процедури встановлення особи, остаточне рішення все одно може залежати від закритої безпекової оцінки, що потенційно обмежує доступ до цієї процедури.
«Водночас важливо враховувати, що йдеться лише про оформлення посвідчення на повернення, яке є етапом забезпечення в’їзду в Україну. Після в’їзду особі необхідно буде пройти загальну процедуру документування в Україні, зокрема оформлення паспорта та інших передбачених документів у встановленому порядку», – підсумувала Коротких.