Менеджерка Кримськотатарського Ресурсного Центру Зарема Барієва розповіла про переслідування родини Плачкових із тимчасово окупованого Мелітополя, які зазнали незаконного затримання, катувань і нелюдського поводження з боку російських силовиків, що призвело до смерті Тетяни Плачкової та подальшого утримання в ізоляції її чоловіка Олега Плачкова.
«За 12 років війни мешканці України вже переконалися, що російський фашизм (рашизм) набагато страшніший за нацизм. Якщо перші діяли з ідеологічних переконань, то російський фашизм ґрунтується виключно на матеріальній вигоді (заробити грошей на війні в Україні, щоб закрити кредити/іпотеки в рф) і на побутовій заздрості (хто дозволив українцям жити краще, ніж росіянам).
Ніколи не думала, що онуки тих, хто воював з німецьким фашизмом, стануть ще жорстокішими фашистами, а жителі України будуть не просто свідками цих подій, а жертвами їхньої невиправданої агресії», — зазначила Зарема Барієва.
За її словами, історія української родини Плачкових з Мелітополя є цьому яскравим підтвердженням. Тетяна та Олег все своє життя прожили в Мелітополі, ніколи не думали про переїзд в інше місто чи країну в пошуках кращого життя. Навіть повномасштабне вторгнення 2022 року не змусило їх покинути своє місто, оскільки, крім літніх батьків, яких вони не хотіли залишати самих, вони несли відповідальність ще й за свій колектив, що на той час складався з 30 осіб, який працював на постійній основі в двох їхніх закладах — кафе «Аліса» та «Гриляж».
«26 вересня 2023 року — день, який їхня єдина дочка Людмила згадує зі сльозами на очах. Батьки наполягли, щоб Людмила виїхала з чоловіком з окупованого Мелітополя на підконтрольну Україні територію. Дівчина телефонувала батькам практично щодня, але не могла припустити, що 25 вересня розмовляла з ними востаннє.
Пізно ввечері 25 вересня 2023 року до батьківського затишного приватного будинку увірвалися озброєні до зубів співробітники ФСБ, батька поклали на підлогу, маму, яка в цей час приймала душ, ледь встигнувши надіти на себе халат, теж поклали на підлогу, як особливо небезпечних злочинців, 72-річну -річну бабусю (матір Тетяни) закрили в окремій кімнаті, щоб вона нічого не бачила і не могла стати свідком їхніх злочинів», — наголосила менеджерка КРЦ.
Правозахисниця підкреслила, що 53-річний Олег і 50-річна Тетяна взагалі не розуміли, що за маскарадне шоу відбувається у них в будинку і навіщо прийшли до абсолютно аполітичних людей. Ну а далі почалися пекельні муки для родини Плачкових. Співробітники ФСБ вивезли подружжя з мішками на голові в невідомому напрямку. Двоє ФСБ-шників, що залишилися, почали проводити обшук у будинку за відсутності господарів, який тривав з 23:00 ночі до 11:00 ранку. Весь цей час літня бабуся перебувала в зачиненій кімнаті, де ці опричники зламали ручку від пластикового вікна, щоб 72-річна пенсіонерка не надумала втекти через вікно.
Менеджерка КРЦ додала, що за час так званого обшуку ці мародери з ФСБ не поспішаючи порпалися у всіх шафах, комодах, поличках, попиваючи каву, заварену без дозволу, з господаревих чашок, валялися у взутті на ліжках і диванах, наче у себе вдома. У якому стані була літня жінка (бабуся), ви тільки можете собі уявити. Вранці, коли обшук закінчився і вилучили абсолютно всі документи, що були в будинку, а бабусю зволили випустити з кімнати.
На запитання бабусі, де її діти і коли вони повернуться додому, їй відповіли, що їх перевірять і, якщо все буде гаразд, то за день-два вони будуть удома.
За словами Барієвої, про маскарадні вистави, що відбулися в батьківському домі, дочка Людмила дізналася лише 26 числа, оскільки на батьківські телефони та телефон бабусі ніхто не відповідав. Далі були нескінченні заяви до всіх так званих правоохоронних органів окупантів, пошуки у всіх підвалах і катівнях, поспіхом споруджених окупантами в Мелітополі та найближчих містах, але всі як один шаблонно відповідали, що такі до них не надходили, у нас таких немає, шукайте в іншому місці.
«З неофіційних джерел через деякий час дочці вдалося дізнатися, що батьків вивезли до підвалу в Мелітополі. Спочатку їх утримували в одиночних камерах-кімнатах, а потім по черзі катували. Тетяна Плачкова чула, як електрошокером катували її чоловіка, а Олег — як били його дружину, вибиваючи якісь потрібні їм свідчення та зізнання. Далі їх утримували в непридатних для життя умовах. Жінка підхопила грип А. Через сильні систематичні побої по голові та регулярні тортури їй стало зовсім зле. Наприкінці жовтня 2023 року вона систематично блювала, а згодом зовсім перестала їсти й пити. Усі прохання як самої Тетяни, так і її співкамерниць про надання їй медичної допомоги були повністю проігноровані. У грудні жінка впадає в кому і лише після новорічних свят 10 січня 2024 року окупанти вивозять її з підвалу в невідомому напрямку. Де жінка перебувала з 10 січня до початку лютого, можна лише здогадуватися…», — зауважила вона.
Як сказала дочка Людмила, страшно, коли тебе розстрілюють впритул, ще страшніше, коли щодня вбиває невідомість.
Лише 8 лютого 2024 року пані Тетяну в голому вигляді, у стані коми привезли до Мелітопольської лікарні №1. За 4,5 місяці абсолютно здорову жінку у розквіті сил окупанти довели до стану коми.
«Зі старою бабусею зв’язався слідчий і повідомив, що її дочку Плашкову Тетяну знайшли і її звинувачують у «шпигунстві». Без суду, слідства та адвоката провів допит літньої жінки, а потім як бонус запропонував побачитися в лікарні з дочкою, здоров’я якої трохи підвело, через що вона впала в кому. Жінка була повністю на апараті ШВЛ. Від такої новини літня бабуся сама ледь не впала в кому…
1-2 рази на тиждень у супроводі ФСБ та під наглядом камер над входом до палати і над ліжком у палаті літня жінка могла відвідувати свою дочку, яку окупанти довели до такого стану. 23 травня 2024 року Плачкова Тетяна померла в лікарні у віці 51 року», — повідомила правозахисниця.
Зарема Барієва наголосила, що окупанти й досі утримують Олега Плачкова в ізоляції. Кримськотатарському Ресурсному Центру вдалося дізнатися, що окупанти вивезли його з СІЗО Мелітополя і перевезли до СІЗО-8 Криму, де продовжують приховувати його від рідних, позбавляючи зв’язку із зовнішнім світом:
«Втрата близьких — це завжди темрява. Але коли цю темряву приносять у твій дім окупанти, забираючи тих, хто мав жити, горе стає непідйомним тягарем, який неможливо ні пробачити, ні забути.
Окупанти можуть брехати світу і самим собі, але правда залишається незмінною: кров Тетяни — на їхніх руках, а шрами від цієї втрати, що не загоюються, назавжди залишаться в серцях близьких. За них окупантам доведеться відповісти якщо не в земному суді, то однозначно перед Судом Божим — а там катам знижок не роблять», — резюмувала менеджерка КРЦ.