Слово «азіз» є арабським за походженням і означає «милий», «дорогий», або «святий».
Це частина культури кримських татар. Це місця, пов’язані з діяльністю ісламських праведників або шейхів. Азізами можуть бути природні об’єкти (дерева, скелі, джерела) або рукотворні об’єкти (могили, дюрбе, мечеті).
Азізи з’явилися в Криму за часів суфізму у XIII столітті. Традиція почитання азізів закріпилася під час існування Кримського ханства. Люди приходили до них, щоб саме тут попросити Всевишнього зцілення чи порятунку. Вважалося, що саме азізи є місцем почитання, де люди могли звернутися до Всевишнього.
Ще на початку ХХ ст. біля кожного значного святого місця був свій доглядач. Він стежив за чистотою об’єкту, розпоряджався пожертвами, допомагав. Існували навіть своєрідні інститути доглядачів за святинями. Цих людей обирали із роду праведного шейха.
Хочемо трішки розповісти про найвідоміші азізи Криму:
Азіз Салгір-Баба (Старець салгіра), розташований в Акмєсджіті (Сімферополі). Салгір-Баба позбавляла тих, хто молився, від лихоманки. До 20 століття могила була добре збережена завдяки тому, що її вартував дервіш. Та у середині 30-х років поховання було знищено, а на його місці створили торгову точку.
Кирк Азіз, розташований у Карасувбазарському (Білогірському) районі. У цій печері було вбито сорок братів, які здійснювали намаз. Це місце вважалося священним, і сюди приїжджали хворі, залишаючи після молитви шматочки свого одягу і волосся, «щоб разом з одягом і волоссям залишилася тут їхня хвороба».
Савлук-Су-Азіз. Знаходиться у верхів’ях річки Алми біля підніжжя гори Чатир-Даг. Цей азіз символізує джерело життя.
Насправді, азізи і досі посідають важливу позицію в культурі кримських татар.