2 грудня 2025 року в Києві відбулася дуже знакова подія міжнародного рівня – Конгрес корінних народів України. Згідно з українським законодавством, корінними народами України визнані кримські татари, караїми та кримчаки. Забезпечувати реалізацію прав корінних народів в Україні покликаний Закон «Про корінні народи України», який набрав чинності 23 липня 2021 року. Саме цьому важливому нормативно-правовому акту була присвячена третя Панель Конгресу корінних народів України «Закон про корінні народи України: запорука реалізації прав корінних народів України».
Спікерами панелі виступили:
Таміла Ташева – народна депутатка України, голова підкомітету з питань відновлення державної влади та місцевого самоврядування на тимчасово окупованих територіях, зокрема в Автономній Республіці Крим і Севастополі Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування;
Хільде Хауг – Заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні;
Ольга Куришко – Постійна Представниця Президента України в Автономній Республіці Крим;
Далі Самбо Дороу – голова Циркумполярної ради інуїтів, членкиня Експертного механізму ООН з прав корінних народів (онлайн);
Ескендер Барієв – Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру та член Меджлісу кримськотатарського народу;
Ольга Буткевич – Президентка Української асоціації міжнародного права;
Вячеслав Ломброзо – заступник голови Міжнародної громадської організації «Фонд досліджень та підтримки корінних народів Криму»;
Модератором Панелі виступив Алім Алієв – заступник генерального директора Українського інституту, журналіст, правозахисник, дослідник та менеджер освітньо-культурних проєктів.
Відкрила дискусійну панель Таміла Ташева, яка наголосила на унікальності заходу, що проводиться вперше з часів прийняття Закону України «Про корінні народи», заходу, проведення якого неможливо було б уявити 20 чи навіть 10 років тому. Народна депутатка розповіла про непростий шлях створення цього Закону і наголосила на важливості його прийняття у 2021 році, водночас зауваживши, що для його ефективної реалізації необхідним є прийняття нормативно-правової бази на рівні Кабінету Міністрів України.
«Для мене було дуже почесно долучитися до цієї роботи і я дуже дякую Верховній Раді, яка в 2021 році прийняла цей Закон. Але разом з тим, дуже погано, що за вже майже 5 років досі не прийнята нормативно-правова база на рівні Кабінету Міністрів, я в першу чергу маю на увазі акт, який би регулював реєстрацію представницьких органів. Я дуже сподіваюся, що наші колеги і в тому числі з Кабінету Міністрів – новий склад Уряду почують і зроблять висновки і все ж таки зареєструють представницький орган кримськотатарського народу – Меджліс як представницький орган кримськотатарського народу».
Таміла Ташева висловила сподівання разом з групою народних депутатів зареєструвати законопроєкт «Про статус кримськотатарського народу» і прийняти його у першому читанні за поточного складу Верховної Ради України.
За словами Ольги Куришко, важливий законодавчий процес закріплення правового статусу кримськотатарського народу було покладено ще у 2014 році відповідною Постановою ВРУ і далі оформлено Законом України «Про корінні народи України», який дав відчутний поштовх укріпленню кримськотатарської ідентичності.
«Для мене цей закон – це юридична рамка і основа, на яку тепер можна спертися і він дав поштовх багатьом компонентам, які пішли після цього. Наразі є напрацювання разом із Меджлісом кримськотатарського народу і представниками корінних народів, зокрема, вони стосуються мови, літератури, але зрозуміло, що через те, що зараз Україна знаходиться у стані війни просування таких ініціатив дещо ускладнено. Тим не менш, ми дуже радіємо, що нам вдалося змінити літерацію, затвердити певні правила», – резюмувала Постійна Представниця Президента в АРК.
Хільде Хауг підкреслила важливу роль Державної служби з етнополітики у забезпеченні прав і інтересів національних меншин та корінних народів і їх врахування у загальній політиці по всім напрямкам і запевнила у подальшій співпраці:
«Я думаю, у цьому відношенні є важливим, що Комітет також підкреслює, що цей захист відбувається у рамках Конвенції про нацменшини і це також охоплює корінні народи. Також українська влада в останні роки вживала зусиль для посилення відповідного законодавства щодо політики стосовно прав кримських татар і законодавство України також має певні схвальні акти щодо захисту мови. І також у цьому контексті було згадано стратегії розвитку кримськотатарської мови як ключовий політичний інструмент. Наразі ми разом працюємо над проєктами, які проводяться на підтримку імплементації європейських стандартів щодо заборони дискримінації нацменшин і іншими проєктами, які стосуються реформ законодавчих рамок щодо нацменшин».
Під час свого виступу на дискусійній панелі Далі Самбо Дороу розповіла про виклики імплементації Декларації ООН та відповідного закону стосовно захисту інуїтів у Канаді і порівняла цей досвід з імплементацією ЗУ «Про корінні народи». Зокрема, вона торкнулася питань культурних, соціальних економічних та мовних прав інуїтів, що проживають в Канаді, на Алясці та Гренландії і зазначила необхідність удосконалення механізмів імплементації та збільшення фінансування подібних програм, що також є актуальним і відносно ситуації з інтересами корінних народів України.
Ольга Буткевич наголосила що імплементація Закону «Про корінні народи України» має відбуватися за двома напрямами: перший стосується рішень, які можна ухвалити зараз: завершити правове оформлення Меджлісу кримськотатарського народу, як представницького органу народу; другий — підготовка нормативних рішень для періоду після деокупації Криму.
«Це той комплекс нормативно правових актів, які будуть працювати вже сьогодні, які можуть почати працювати на території України. Друга складова є складнішою, але працювати над нею треба вже зараз. Це нормативно-правові акти, які мають бути прийняті після деокупації Криму. Це великий комплекс питань, зокрема приватна власність на землю корінних народів, повернення власності корінних народів, і, зокрема, внесення змін до Конституції України», – зазначила Ольга Буткевич.
Ескендер Барієв відзначив важливість приєднання України до Декларації прав корінних народів ООН і наступне прийняття Закону України «Про корінні народи України». Разом з тим він зауважив, що для того, щоб цей важливий законодавчий механізм ефективно запрацював, потрібно виконати ще багато нормативно-правової роботи.
«Корінні народи – це перш за все про збереження традицій, збереження мови, збереження ідентичностей, збереження релігії, і в тому числі це право на самовизначення і право мати свої представницькі органи. І ці всі питання має регулювати виключно закон, але він не має бути декларацією, він має бути інструментом для захисту прав корінних народів та реалізації прав корінних народів України. Дуже важливим було приєднання України до Декларації прав корінних народів ООН і наступне прийняття Закону України «Про корінні народи України». І для того, щоб цей закон працював, необхідно, щоб були прийняті 17 підзаконних актів, але на жаль, за весь цей час прийнято тільки 2 таких підзаконних акти. Крім, того, щоб ЗУ «Про корінні народи» ефективно виконував свої функції, потрібно внести зміни і доповнення в діючі закони, а за нашими підрахунками це 31 закон: це і Бюджетний Кодекс, і Виборчий Кодекс, і Закон «Про освіту» і ще дуже багато нормативно-правових актів, які мають відповідати Закону України «Про корінні народи України»», – підкреслив Ескендер Барієв.
Вячеслав Ломброзо наголосив на важливості появи дефініції «корінні народи» у правовому полі і підвищенні суспільної обізнаності щодо правового статусу корінних народів.
«Я би хотів звернути Вашу увагу на один дуже важливий нормативно-правовий акт щодо рівня правової свідомості та правової обізнаності суспільства України щодо корінних народів. Станом на сьогодні я бачу сильну потужну роботу Кримськотатарського Ресурсного Центру: за допомогою своїх плакатів, які можна побачити повсюдно в Україні вони намагаються сформулювати «хто такі корінні народи» за допомогою таких класних меседжів – те, що би могла і мала б робити держава. Адже підвищення правової обізнаності стосовно прав та гарантій корінних народів – це одна із найперших задач держави, для того, щоб виник суспільний інтерес і суспільна необхідність нормативно-правові акти, які допоможуть реалізувати цей закон», – наголосив він.
