Як українські та кримськотатарські діти стали маленькими заручниками великої російсько-української війни — менеджерка КРЦ Зарема Барієва

10 Березня, 2026

Менеджерка Кримськотатарського Ресурсного Центру Зарема Барієва заявила, що окупація Криму призвела до масштабних порушень прав дітей — тисячі з них втратили доступ до освіти рідною мовою, стали жертвами мілітаризації освіти або залишилися без батьків через політичні переслідування.

За словами Барієвої, окупація — це не лише про контроль над територією, а передусім про долі людей, які змушені жити в умовах репресій. Особливо вразливою категорією є діти, які не мають можливості впливати на обставини свого життя. Вона наголосила, що росія вже зламала життя сотням тисяч дітей, а наслідки окупації однаково відчутні як для дорослих, так і для наймолодших.

За даними Кримськотатарського Ресурсного Центру, за час окупації Криму понад 513 осіб зазнали кримінального переслідування з боку держави-окупанта. Унаслідок цього близько 400 дітей (повнолітніх і неповнолітніх) були позбавлені батьківської, а іноді й материнської турботи через арешти та переслідування їхніх родичів.

Водночас, як зазначає Барієва, категорій дітей, які постраждали від окупації Криму, значно більше. Серед них — діти, позбавлені права на освіту рідною мовою, жертви мілітаризації освітнього процесу, вимушені переселенці, а також діти, які опинилися без батьків через політичні переслідування.

«За ці 12 років десятки тисяч українських дітей позбавлені права на вивчення рідної (кримськотатарської чи української) мови в окупованому Криму та обмежені в праві на здобуття освіти у ЗВО України. Разом з батьками десятки тисяч дітей стали вимушеними переселенцями, таким чином були позбавлені права жити на Батьківщині у своїй національній спільноті», — зазначила вона.

Ще однією проблемою є мілітаризація освіти на півострові. За словами Барієвої, це порушує міжнародне гуманітарне право та права дитини.

«Сотні тисяч дітей стали жертвами мілітаризації освітнього процесу, з порушенням Конвенції ООН про права дитини та 51 статті IV Женевської конвенції, яка забороняє пропаганду служби в армії держави, що окупує, серед цивільного населення. росія формує у свідомості кримських дітей культ війни, служби в російській армії, культ насильства та ненависті до української держави», — наголосила вона.

Крім того, десятки тисяч дітей стали жертвами розпалювання міжнаціональної ворожнечі та расової нетерпимості, а діти з дитячих будинків взагалі позбавлені права отримувати українське громадянство та переїхати на материкову частину України. Сотні тисяч українських дітей з материкової частини України позбавлені права на оздоровлення та медичну реабілітацію у дитячих оздоровчих центрах та дитячих спеціалізованих санаторіях Криму.

Окремо Барієва звернула увагу на випадки, коли через політичні переслідування окупаційна влада фактично руйнує сім’ї, а діти залишаються без батьків.

Одним із таких прикладів вона назвала історію родини з Ак’яра (Севастополя).

9 квітня 2025 року жертвами насильницького зникнення стали Олег Платонов та Наталія Полюх. Їхній дев’ятирічний син після затримання батьків був направлений окупаційною владою до соціального притулку для дітей і підлітків. Хлопчик перебував там кілька місяців, доки брат Наталії не зміг оформити опікунство та забрати племінника до себе.

« Син Наталії та Олега був змушений провести в притулку кілька місяців, перш ніж рідний брат Наталії зміг оформити опікунство і забрати рідного племінника додому. Що пережила ця дитина в свої 9 років, думаю, можна і не описувати», — зазначила Барієва.

За її словами, подібні випадки можуть трапитися з будь-якою родиною в окупованому Криму.

«Сьогодні ніхто в окупованому Криму не застрахований від подібного. Коли ти живеш в окупації, а окупанти, які контролюють півострів, у кожному другому громадянині України бачать ворога, немає ніякої гарантії, що завтра на їхньому місці не опинишся саме ти. Ось уже 11 місяців рідні та друзі Олега і Наталії не можуть нічого домогтися від так званих правоохоронних органів Криму про місцезнаходження цієї подружньої пари», — підкреслила вона.

Ще одним прикладом є справа кримськотатарської родини Німетулаєвих.

40-річний багатодітний батько Ремзі Німетулаєв був затриманий 24 серпня 2023 року в Бахчисараї за сфабрикованим обвинуваченням у справі «Хізб ут-Тахрір» та відправлений до катівні ФСБ за нібито організацію діяльності терористичної організації. Після його арешту без годувальника залишилися дружина, літні батьки та п’ятеро неповнолітніх дітей.

Через два роки силовики вдруге прийшли з обшуком до будинку родини — цього разу вони затримали дружину Ремзі, Есму Німетулаєву, звинувативши її у причетності до діяльності забороненої в росії організації. Після арешту її відправили до СІЗО-1 Акмєсджіта (Сімферополя). Цей кейс став прикладом того, як окупанти зловживають своїм власним законодавством для боротьби з інакомисленням, заарештовують цілі сім’ї, а дітей залишають без батьківської та материнської турботи.

За словами Барієвої, після затримання матері співробітники ФСБ почали наполягати на оформленні опіки над дітьми.

« У день арешту Есми Німетулаєвої, співробітники ФСБ почали роздавати поради 73-річній бабусі про необхідність оформлення опіки над онуками, а інакше всі п’ятеро її онуків за відсутності заарештованих батьків можуть опинитися в притулку», — повідомила вона.

Зрештою опіку над дітьми був змушений оформити брат Есми, щоб вони не потрапили до сиротинця.

Підсумовуючи, Барієва наголосила на необхідності посилення міжнародної уваги до ситуації з правами дітей у Криму.

«Усі 12 років ми б’ємо в дзвони, розповідаючи про злочини окупантів в окупованому Криму, які з кожним роком стають ще більш жахливими. Мені дуже хочеться, щоб українська та міжнародна спільноти об’єднали зусилля для захисту прав дітей, які постраждали від окупації Криму та збройної агресії рф найближчим часом», — зазначила вона.

На її переконання, наслідки окупації можуть впливати на ціле покоління дітей.

«Якщо не зупинити цей спрут сьогодні, наслідки окупації будемо розгрібати не десятиліття, а як мінімум найближчі 50 років, бо немає нічого страшнішого, ніж діти, вирощені окупантом», — підсумувала Барієва.