5 лютого у межах 71-го обміну полоненими додому в Україну було повернуто 157 українських громадян. Серед них і кримський татарин —військовослужбовець Руслан Куртмаллаєв.
На ресурсах Кримськотатарського Ресурсного Центру ми неодноразово розповідали про історію Руслана — військового з Криму, який став на захист України та пережив російський полон.
Уродженець Джанкойського району Криму, 32-річний Руслан Куртмаллаєв служить в українській армії з 2014 року, з 18-річного віку. Він є старшим сержантом та командиром взводу 501 ОБМП у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ. Руслан пройшов через численні гарячі точки України і потрапив у полон 4 квітня 2022 року в Маріуполі.
Після цього зв’язок дружини з Русланом перервався. Влітку 2022 року надійшов короткий лист із чотирьох рядків, завдяки якому родина дізналася, що він живий. А восени 2023 року був один дзвінок із колонії в росії, під час якого чоловік встиг сказати, що живий і потрапив у полон. Наскільки стало відомо КРЦ, два роки він утримувався в одиночній камері виправної колонії в Івановській області росії.
Поки Руслан перебував у неволі, його дружина Ольга Куртмаллаєва боролася одразу на двох фронтах: за повернення чоловіка додому та за власне життя, долаючи рак. Попри виснажливе лікування, біль і невідомість, вона не припиняла боротьби за звільнення свого чоловіка Руслана. Їхня історія — це приклад гідності, витримки й взаємної підтримки.
Це історія про неймовірну силу любові, яка вистояла попри війну, полон і хворобу. Історія Руслана та Ольги Картмаллаєвих об’єднала навколо себе тисячі людей та з’явилася на сторінках багатьох українських і світових медіа.
Надихнувшись цією подією, менеджерка з комунікацій Кримськотатарського Ресурсного Центру Валентина Манжула написала вірш «Диво-кохання», присвячений Руслану та Ользі. У ньому йдеться про їхнє сильне кохання, яке стало символом витривалості, віри та життя, що проростає навіть у найтемніші часи.
Ця історія особливо торкнулася нашої організації. Ми щиро раділи поверненню Руслана та возз’єднанню родини, адже для нас звільнення військовополонених і незаконно утримуваних цивільних громадян — це не формальність і не статистика. Ми проживаємо ці історії разом із родинами, підтримуємо їх і продовжуємо боротьбу за всіх наших бранців, які ще не повернулися додому.
Вперше вірш було опубліковано у Instagram сторіс Валентини в день звільнення Руслана. Сьогодні ми публікуємо його на сторінках КРЦ, адже багато людей продовжують чекати на повернення своїх рідних. Нехай ці рядки стануть для них знаком підтримки й нагадуванням, що навіть у найскладніші часи кохання здатне перемагати.
У нашій команді працюють люди з аналітичним складом розуму, з фаховою юридичною освітою, але водночас вони є творчими людьми, які показують, що навіть у складній роботі є місце для творчості та натхнення.
Бажаємо Руслану Куртмаллаєву якнайшвидшого відновлення, міцного здоров’я та родинного тепла з коханою дружиною Ольгою Куртмаллаєвою.
Кримськотатарський Ресурсний Центр й надалі робитиме все можливе, щоб подібних історій повернення в Україні ставало ще більше. Щиро радіємо щастю кожної родини, яка знову обіймає свою рідну людину попри довгий час розлуки.
З віршем можна ознайомитися нище:
Диво-кохання
І з-поміж куль і зливи градів
Лісами, полем і Дніпром
Весь світ завмер у тихій тиші —
Бо любий вирвався з полону.
Катівні, допити і тортури,
Без світла — день і ніч злились.
Усе нещастя стало пилом,
Усе лихе згоріло вмить.
Втрачалось все: здоров’я, дім, надія,
Та він боровся, він стояв.
За Крим. За правду. За свободу.
Сміливість у серці зберігав.
І вже неважливо, з ким і де був —
Усі біди зникнуть без слідів.
Наше кохання стало дивом,
Що нам дарує далі днів.