95 років тому, 20 лютого 1931 року народився кримський татарин Муса Мамут — символ незламності та спротиву. Його життя і трагічний вчинок стали однією з найболючіших, але водночас найпотужніших сторінок в історії кримськотатарського національного руху.
Муса Мамут народився в Бахчисарайському районі. Після депортації він разом із родиною опинився в Узбекистані. У 1975 році, після формального дозволу на повернення до Криму, він разом із дружиною Зекіє Абдуллаєвою та дітьми повернувся на батьківщину. За власні трудові заощадження придбав будинок, однак отримав відмову в оформленні документів, прописці та працевлаштуванні.
Своє законне право жити в Криму Муса намагався відстояти в судах, але натомість його було засуджено на два роки ув’язнення за «порушення паспортного режиму». Його дружині, матері трьох дітей, призначили два роки умовно.
Переслідування не припинилися й після відбуття покарання. Влада фактично ставила ультиматум: або виїзд із Криму, або новий арешт. 23 червня 1978 року, коли до нього приїхав міліціонер, щоб доправити до відділку, Муса зайшов до хліва, облив себе бензином і, вийшовши на подвір’я, підпалив себе. Це сталося на очах його 11-річного сина. Через кілька днів — 28 червня — він помер у лікарні від 90% опіків.
Муса Мамут — не просто особистість, а символ. Його смерть стала трагедією не лише однієї родини, а всього кримськотатарського народу. Його вчинок — болісне нагадування про те, що навіть після нібито «дозволеного повернення» кримські татари залишалися чужими на своїй землі. Це був акт останнього спротиву, який відкрив очі багатьом і надихнув тисячі людей на подальшу боротьбу за право жити на батьківщині, пам’ятати, говорити рідною мовою та бути вільними.
Навіть після смерті радянська влада намагалася стерти пам’ять про нього — чинила тиск на родину та відмовляла у прописці дітям. Це було продовженням тієї ж політики придушення.
Кримськотатарський Ресурсний Центр вшановує пам’ять Муси Мамута — мужнього, нескореного та глибоко відданого своїй батьківщині чоловіка. Його боротьба є частиною спільної історії корінного кримськотатарського народу.
Пам’ятаємо. Шануємо. Продовжуємо боротьбу.