137 років тому, 26 грудня 1888 року, в селі Каваклар у Румунії народився Шевкі Бекторе — кримськотатарський поет, видавець, науковець, просвітник і громадський діяч, який зробив вагомий внесок у розвиток освіти, мови та культури кримськотатарського народу. Він став однією з жертв сталінського терору.
Шевкі Бекторе народився в родині вчителя. У п’ятирічному віці разом із батьками переїхав до Туреччини, де навчався на факультеті релігії у Стамбулі.
У 1909 році Бекторе вперше приїхав до Криму, а згодом пов’язав із ним значну частину свого життя. У 1918 році в селі Куру-Озень поблизу Алушти він відкрив школу та викладав у ній, займаючись просвітницькою діяльністю серед місцевого населення. У 1918–1919 роках підготував і поширював рукописний журнал «Шар-шур», спрямований на розвиток освіти й національної свідомості кримських татар.
У 1920 році в Акмєсджіті (Сімферополі) вийшла його перша поетична збірка «Ергенекон». Згодом він видав низку важливих наукових і навчальних праць, зокрема «Татарджа сарф ве нахъв» — граматику і синтаксис кримськотатарської мови, а також «Татар элифбеси» — кримськотатарську абетку. Ці роботи відіграли важливу роль у формуванні сучасної кримськотатарської мовної освіти. У 1924 році Шевкі Бекторе взяв участь у з’їзді тюркологів у Баку, де було ухвалено рішення про перехід від арабського письма до латиниці.
Працюючи викладачем, він також викладав у вчительському технікумі в Тотайкої, а згодом працював учителем у Дагестані та Туркменістані, поширюючи знання серед тюркських народів.
У 1932 році радянська влада звинуватила Шевкі Бекторе в «націоналізмі» та засудила до 10 років позбавлення волі в тюрмі суворого режиму. Після звільнення він до 1948 року жив в Узбекистані, а того ж року був знову заарештований через спроби відновити турецьке громадянство та засланий до Сибіру.
Лише у 1956 році за сприяння посольства Туреччини Шевкі Бекторе був звільнений і зміг повернутися до Стамбула. Вже після його смерті в Туреччині окремою книгою вийшли спогади «Волга къызыл акъаркъан» («Коли Волга тече кров’ю») — свідчення про репресії та трагедію поневолених народів.
Шевкі Бекторе помер 18 грудня 1961 року в Туреччині. Його життя та діяльність є прикладом самовідданого служіння корінному кримськотатарському народові, збереженню й розвитку його мови та культури попри репресії й вигнання.