22 квітня у Нью-Йорку юристка Кримськотатарського Ресурсного Центру Людмила Коротких виступила на 24-й сесії Постійного форуму ООН з питань корінних народів у межах обговорення пункту 3 порядку денного: «Здійснення Декларації ООН про права корінних народів».
«Корінні народи не є вразливими групами, які потребують захисту — ми є правовласниками. Ми маємо право на самовизначення, збереження і зміцнення своїх інститутів та участь у прийнятті рішень», — наголосила Людмила Коротких.
Вона зазначила, що попри формальне визнання прав корінних народів, їхня реалізація залишається на дуже низькому рівні. Особливо критичною є ситуація кримськотатарського народу, чиї права системно порушуються внаслідок окупації Криму росією, мілітаризації півострова та ігнорування культурної спадщини. Повномасштабне вторгнення у 2022 році лише погіршило ситуацію.
Коротких також підкреслила, що порушення принципу вільної, попередньої та інформованої згоди поширене в усьому світі.
«Майбутнє корінних народів не повинно вирішуватися без участі корінних народів», — заявила вона.
Юристка нагадала про ухвалення Закону про корінні народи в Україні у 2021 році, однак вказала на проблеми з його імплементацією — затримки у визнанні представницьких органів та прийнятті підзаконних актів.
На завершення Людмила Коротких закликала держави-члени ООН забезпечити реальну участь корінних народів у процесах прийняття рішень та посилити відповідальність у сфері захисту їхніх прав.
Повний текст виступу
Шановний пане Голово, учасники Форуму, колеги,
Мене звати Людмила Коротких, і я представляю корінний народ України — кримських татар.
Декларація ООН про права корінних народів (UNDRIP) встановлює чіткий стандарт: корінні народи не є вразливими групами, які потребують захисту — ми є правовласниками. Ми маємо право на самовизначення, збереження і зміцнення своїх інститутів та участь у прийнятті рішень (статті 3, 5, 18, 19).
Проте практика багатьох держав показує, що ці права часто визнаються на папері, але не реалізуються на практиці.
Як корінний кримськотатарський народ, ми зіткнулися з більш ніж десятирічною окупацією Російською Федерацією, під час якої наші землі були мілітаризовані, наша культурна спадщина під загрозою, а наші права повністю ігнорувалися. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році ще більше погіршило ситуацію.
Водночас ми не повинні забувати про руйнівний вплив цієї війни на корінні народи в самій Російській Федерації. Їхні права порушуються, вони втрачають життя, а їхні голоси замовкають.
На жаль, подібна ситуація спостерігається і в інших регіонах, де корінні народи виключені з процесу прийняття рішень щодо видобувних проектів, розвитку інфраструктури або військових операцій на їхніх землях. Ці випадки демонструють системну проблему: невизнання систем управління корінних народів і нездатність реалізувати принцип вільної, попередньої та усвідомленої згоди не як формальність, а як юридично зобов’язуюче зобов’язання.
В Україні прийняття Закону про корінні народи 2021 року стало історичним кроком. Однак брак імплементації — зокрема, затримки з наданням представницьким інституціям правового статусу та прийняттям ключових підзаконних актів — послаблює цей прогрес. Урок очевидний: символічного визнання недостатньо.
Ми визнаємо, що в деяких регіонах існують позитивні практики — там, де корінним народам надано простір для самоврядування та спільного творення політики. Ці приклади показують, що коли корінні народи включені як рівні, результати є більш справедливими, демократичними та сталими.
І я хотіла б підкреслити важливість поточного процесу розширення участі корінних народів у роботі Організації Об’єднаних Націй, зокрема в Раді з прав людини. Я щиро сподіваюся, що рекомендації, надані представниками корінних народів під час міжсесійних зустрічей, будуть враховані та відображені в майбутній резолюції.
Ми закликаємо:
• Держави-члени ООН забезпечити повну відповідність національних рамок ДООНПКН та гарантувати справжню, ефективну та інституціоналізовану участь корінних народів у процесах прийняття рішень.
• Систему ООН посилити координацію та підзвітність щодо прав корінних народів у всіх своїх установах, а також забезпечити, щоб голоси корінних народів були почуті не лише на подібних форумах, але й у всіх процесах ООН — від розбудови миру до боротьби зі зміною клімату.
• Усіх учасників підтвердити, що корінні народи не є зацікавленими сторонами — ми є націями, народами та правовласниками, і наша вільна, попередня та усвідомлена згода має бути основою будь-якого рішення, яке нас стосується.
Майбутнє корінних народів не повинно вирішуватися без участі корінних народів.
Дякую вам.