Менеджерка Кримськотатарського Ресурсного Центру Зарема Барієва розповіла про чергову трагічну історію репресій у тимчасово окупованому Криму. Уже понад три з половиною роки двоє братів із Новоолексіївки – Рустем і Бекір Гугурики – незаконно утримуються російськими силовиками. Один із них відбуває покарання в колонії, другий перебуває у слідчому ізоляторі без жодного зв’язку з рідними. Обидва стали жертвами системних катувань і безкарності окупаційної «влади».
«За 3,6 роки перебування в катівнях ФСБ, в’язниці та колонії №8 в місті Улан-Уде (Бурятія) 53-річний політв’язень Рустем Гугурик перетворився практично на 80-річного хворого старого чоловіка. За період перебування в місцях несвободи Рустем (молодший з двох заарештованих братів) втратив слух на одне вухо і вже на 50% нічого не чує другим вухом. У нього постійно піднімається високий тиск, який раніше його ніколи не турбував», – зазначила вона.
КРЦ неодноразово повідомляв, що Рустему не надавалася своєчасна медична допомога, в результаті чого у нього і виникло стільки проблем зі здоров’ям. Нещодавно ж стало відомо, що тортури в’язницею на цьому не закінчилися. За словами правозахисниці, у Рустема сильно запалилися ясна, жахливо розболілися зуби, а обличчя набрякло до невпізнання.
«З огляду на неодноразове ненадання будь-якої медичної допомоги, політв’язень був змушений сам зняти свої зубні протези (мости). Ви тільки уявіть собі цю картину. Ти сам, перебуваючи в такому стані, знімаєш собі вживлені мости. У звичайних умовах багато людей навіть при знеболюванні важко переносять процедуру видалення одного зуба, а тут кілька зубів, сам…» – наголосила Барієва.
На жаль, у політв’язня практично не залишилося зубів, щоб нормально пережовувати їжу. Це лише частина проблем зі здоров’ям, які Рустем набув за 3 роки і 6 місяців свого ув’язнення. Зарема Барієва підкреслила, що рідні не знають, як він витримає решту 5 років незаконного ув’язнення, якщо здоров’я вже практично не залишилося.
«Історія арешту другого, старшого брата Рустема, 62-річного Бекіра Гугурика, не менш сумна. Його, як і молодшого брата, звинуватили у зв’язках з батальйоном імені Номана Челебіджіхана тільки через знайдене на комп’ютері його сина зображення кримськотатарського прапора і напис «Крим — це Україна». Незважаючи на відсутність будь-яких доказів його причетності до батальйону або активізму, окупаційний «суд» відправив Бекіра Гугуріка в СІЗО Чонгара, де чоловік перебуває до сьогоднішнього дня», – додала вона.
Відомо, що у справі Бекіра Гугурика вже відбулося три судові засідання, а четверте постійно переносять протягом кількох місяців. Увесь цей час чоловік перебуває в повній ізоляції — рідні не бачили його жодного разу від моменту затримання у лютому 2025 року. Надходить інформація, що окупаційна «влада» чинить на нього тиск через призначеного «адвоката», який намагається змусити Бекіра визнати провину, обіцяючи натомість пом’якшення вироку.
«Окупанти, знаючи, що Бекір агъа був самотнім чоловіком (його дружина померла ще в 2021 році) і те, що він жив у власному приватному будинку окремо від своїх дітей, вирішили після арешту чоловіка скористатися ситуацією і незаконно оселилися в його будинку. Ось уже більше 6 місяців окупанти без докорів сумління живуть у будинку незаконно заарештованого кримського татарина», – наголосила менеджерка КРЦ.
Зарема Барієва зазначила, що на долю матері братів Гугуріків, 85-річної Сеяре біта (кримськотатарською мовою «бабуся»), припала депортація 1944 року, складний переїзд з місць депортації ближче до рідного Криму, смерть одного з 4-х синів у 2021 році, повномасштабна війна і окупація півдня України, які для неї обернулися арештом молодшого сина Рустема Гугурика в березні 2022 року, а в лютому 2025 року арештом середнього сина Бекіра Гугурика. Про затримання останнього рідні не наважуються сказати матері, оскільки не знають, чи витримає стара жінка таке потрясіння.
«Це чергова історія, коли окупанти проводять арешти щодо цілих сімей, заарештовуючи рідних братів. КРЦ задокументовано кілька десятків сімейних репресій, коли з однієї сім’ї заарештовують: батька і сина, матір і дочку, трьох рідних братів, батька, зятя і сина або чоловіка і дружину, а дитину відправляють до притулку. Що ж, дивлячись на всю цю картину, можна сказати одне, що в росії знову процвітає неосталінізм…» – підсумувала правозахисниця.