Із покоління в покоління народна пісня переходить «кордони часу». Відколи людство пам’ятає себе, вона супроводжує людей у всіх моментах їхнього життя. Історію кримських татар, починаючи з найдавніших часів, можна простежити за народними піснями. Багато народних пісень у кримських татар з’явилося під час насильницьких переміщень і депортації 1944 року.
У 1783 році Кримське ханство було анексовано Російською Імперією. Саме в цей період почалося масове переселення кримських татар до Бессарабії.
У цей час з’являються пісні «Коч йирлари», які оповідають про ці історичні події. Ці пісні були записані першим кримськотатарським композитором Асаном Рефатовим у книзі «Киримтатар йирлари» («Кримськотатарські пісні»). Оригінал зберігається в бібліотеці ім. М.Є. Салтикова-Щедріна в Санкт-Петербурзі. Але, на жаль, сторінки, присвячені «коч йирлари», виявилися вирваними. А пісні, що збереглися, пізніше були заборонені радянською владою.
Назви багатьох пісень дійшли до нашого часу, але текст і музика були загублені. Та все ж є пісні, які співають сьогодні. Завдяки фольклористам Семену Єфетову і Віктору Філоненку, пісня «Сувук сувда» зберегла свою оригінальну версію. Вона була створена в червні 1904 року, коли 120 родин селища Суук-Су емігрували до Константинополя. На початку 30-х років 20 століття на Урал і на крайній північ із Кримської АРСР вислали майже 2 тис. селянських родин, значну частину з них становили кримські татари. Ці події відбилися в народно-пісенній творчості і призвели до створення пісні «Урал даги». У ній звучить тема невідворотності та відплати винуватцям народної трагедії. А після масової депортації 1944 року вона набула нового звучання і ще глибшого сенсу. Усі пережиті випробування і труднощі дали народженню нових куплетів у народній пісні «Урал даги».
Одна з улюблених пісень, яку знає кожен кримський татарин – це «Порт-Артур». Вона розповідає про кримських джигітів, які захищали далекосхідні кордони Росії під час російсько-японської війни, не з власної волі. Пісня стала гімном у 1944 році під час Депортації кримськотатарського народу. Люди співали її у вагонах, вона надавала сили та віру в справедливість і повернення додому.