13 травня під час пресконференції КРЦ до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу Ескендер Барієв, Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру та член Меджлісу кримськотатарського народу, заявив про те, що депортація 1944 року є злочином, який триває досі, і саме безкарність минулого дозволила Кремлю вчинити нові злочини проти України.
«У 2025 році виповнюється 81 роковина від дня скоєння страшного злочину щодо корінного народу України – тотальної депортації. Проте депортація кримськотатарського народу, як і Голодомор українців, має наслідки і сьогодні. Відсутність засудження світовою спільнотою цих злочинів сприяла формуванню почуття безкарності у російської влади, що призвело до нових страшних злочинів в Україні – окупації Криму у 2014 році та повномасштабної збройної агресії у 2022 році», – наголосив Барієв.
Він підкреслив, що окупація Криму у 2014 році стала фактичним продовженням геноцидальної політики щодо кримських татар. За його словами, новітні методи утисків, заборон та примусової мобілізації перетворилися на гібридну депортацію.
«Системні затримання та переслідування, тортури, викрадення, заборона на навчання та використання рідної мови, незаконний заклик та мобілізація до російської армії – створюють умови, за яких кримські татари змушені залишати Батьківщину – Крим, що фактично є гібридною депортацією кримськотатарського народу», – заявив Голова Правління КРЦ.
Ескендер Барієв закликав міжнародну спільноту визнати депортацію геноцидом і сприяти розслідуванню цього злочину як такого, що не має строку давності.
«Депортація корінного кримськотатарського народу з його історичної Батьківщини – Криму – є досі незавершеним (тривалим) міжнародним злочином, який не має терміну давності. Україна має належну матеріальну та процесуальну юрисдикцію для розслідування та остаточної кваліфікації. Юридичне визнання депортації геноцидом стане остаточним після набрання чинності відповідним судовим рішенням», – пояснив він.
Повний текст виступу
У 2025 році виповнюється 81-ша річниця від дня скоєння страшного злочину щодо корінного народу України — тотальної депортації. Проте депортація кримськотатарського народу, як і Голодомор українців, має наслідки і сьогодні. Відсутність засудження світовою спільнотою цих злочинів сприяла формуванню почуття безкарності у російської влади, що призвело до нових страшних злочинів в Україні — окупації Криму у 2014 році та повномасштабної збройної агресії у 2022 році.
Окупація Криму Росією у 2014 році стала фактичним продовженням геноцидальної політики щодо кримських татар. Системні затримання та переслідування, тортури, викрадення, заборона на навчання та використання рідної мови, незаконний заклик та мобілізація до російської армії — створюють умови, за яких кримські татари змушені залишати Батьківщину — Крим, що фактично є гібридною депортацією кримськотатарського народу.
Злочин, що не має терміну давності
Депортація корінного кримськотатарського народу з його історичної Батьківщини — Криму — є досі незавершеним (тривалим) міжнародним злочином, який не має терміну давності. Україна має належну матеріальну та процесуальну юрисдикцію для розслідування та остаточної кваліфікації. Юридичне визнання депортації геноцидом стане остаточним після набрання чинності відповідним судовим рішенням.
Депортували старих, жінок, дітей тоді — повторюють сьогодні
Частина кримськотатарського народу досі мешкає у Центральній Азії. Протидія їх поверненню на історичну Батьківщину послідовно здійснювалася владою СРСР у різних формах з 1944 по 1989 роки. Починаючи з березня 2014 року, така протидія здійснюється владою РФ на окупованих територіях України. Численними у 2014–2016 роках стали факти повторної депортації, коли кримським татарам органи влади РФ забороняють в’їзд до Криму або шляхом фабрикації кримінальних справ, «протидії екстремізму» та «боротьби з тероризмом» створюють умови для їхнього виїзду з півострова задля порятунку та свободи.
Геноциду — ні! Ми маємо це зупинити!
В умовах окупації Криму Росією необхідно сприяти відповідному кримінальному розслідуванню української влади з боку міжнародної спільноти, установ та структур ООН, Міжнародного кримінального суду, правозахисних організацій, історичних інститутів, представницьких та громадських структур кримськотатарського народу та інших корінних народів світу.
Закріплення правового статусу Меджлісу кримськотатарського народу урядом України є важливим кроком у подоланні наслідків геноциду кримськотатарського народу.
Неможливо повністю відновити права корінного кримськотатарського народу та забезпечити сталий розвиток Криму без реалізації права на самовизначення, а його формою в унітарній українській державі може бути лише національно-територіальна автономія кримськотатарського народу.
Перейменували тоді — намагаються сьогодні!
Відновлення топонімії та всього культурного простору Криму є важливим етапом не лише для відновлення історичної справедливості в Україні, а й для деколонізації народів Росії. Наскільки успішно ми її проведемо у Криму, настільки безпечнішою для України буде Росія у майбутньому.
Необхідні наукові дослідження депортації, її наслідків на соціально-психологічний стан кримськотатарського народу, на збереження його ідентичності, культури та мови. Потрібно проводити дослідження щодо ролі національних органів самоорганізації у подоланні наслідків депортації як на українському, так і на міжнародному рівні.
Слід також досліджувати вплив визнання депортації геноцидом на консолідацію кримськотатарського народу та українців, на зіставлення злочинів проти людяності різних епох, на процес досягнення перемоги над ворогом та деокупації і реінтеграції Криму.
Закликаю парламенти країн-учасниць Кримської платформи визнати депортацію геноцидом кримськотатарського народу, бо деокупація та реінтеграція Криму неможливі без засудження злочину проти людяності.
Безкарність породжує нові злочини! Визнання всіма цивілізованими країнами світу депортації 1944 року геноцидом кримськотатарського народу, а окупації Криму 2014 року — продовженням цього злочину, має стати важливим фактором стримування злочинів проти людяності, мінімізації всіх форм дискримінації та насильства на тимчасово окупованому півострові.
Депортацію кримськотатарського народу 1944 року вже визнали геноцидом парламенти Латвії, Литви, Канади та Польщі. Разом з тим вони засудили постійну політику репресій, дискримінації та насильства щодо кримських татар з боку російської федерації в окупованому Криму.
У зв’язку з тим, що депортація кримськотатарського народу з його історичної Батьківщини — Криму — є досі незавершеним міжнародним злочином, який не має терміну давності та триває з 2014 року, закликаю вас засудити та визнати депортацію кримськотатарського народу у 1944 році геноцидом, а окупацію та переслідування кримськотатарського народу — продовженням цього злочину.
Визнання світовою спільнотою факту геноциду кримськотатарського народу відповідно до Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього свідчитиме не лише про відновлення історичної справедливості, а й стане засудженням переслідування кримськотатарського народу сьогодні та недопущенням у майбутньому вчинення подібного щодо будь-якого народу.