Сьогодні, 4 лютого 2025 року, виповнюється 80 років від початку Кримської (Ялтинської) конференції, яка відбулася 4–11 лютого 1945 року в Лівадійському палаці поблизу Ялти. Ця зустріч лідерів антигітлерівської коаліції — Йосипа Сталіна, Франкліна Рузвельта та Вінстона Черчилля — визначила майбутнє повоєнного світу.
Однак у цьому майбутньому не знайшлося місця для кримських татар.
За рік до конференції, 18 травня 1944 року, радянська влада здійснила жорстоку депортацію кримськотатарського народу, звинувативши його у «зраді» та насильно виселивши з рідної землі. Усього із Криму тоді було вислано 238 500 осіб, а число загиблих у перші роки склало 46,2% від числа всіх висланих.
Проте під час конференції цей злочин не лише не був засуджений, а й взагалі не згадувався. Лідери країн, які виступали за демократію та свободу, не помітили, що Крим тоді вже був «очищений» від його корінного народу.
Сьогодні Крим залишається тимчасово окупованою територією, але Україна продовжує боротьбу за його звільнення. Однією з ключових складових цієї боротьби є міжнародне визнання депортації кримських татар актом геноциду. Це не лише історична справедливість, а й гарантія того, що подібні злочини не повторяться в майбутньому.
Лівадійський палац, який колись став майданчиком для переговорів, має знову відкрити свої двері для міжнародної спільноти — але цього разу у вільному Криму, де права корінного кримськотатарського народу будуть захищені.