Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв на 33 Міжнародному Економічному форумі у Польщі взяв участь у панельній дискусії в рамках секції: Міжнародна політика та безпека, а саме на панелі під назвою: «Чи віддасть світ Чорне море росії?»
Експерт спершу проаналізував позиції Болгарієї, Грузієї, Румунієї, Азербайджану, росієї, Туреччини та України щодо цього питання. За його словами, Чорноморський регіон є політично, економічно та культурно різноманітним, включаючи як демократичні, так і авторитарні країни, членів НАТО, ЄС і СНД. Кожна з цих держав має свою роль у геополітиці регіону, і їхні дії суттєво впливають на майбутнє Чорного моря.
«Досягнення довгострокового миру в Чорному морі потребує комплексного підходу, який поєднує дипломатичні зусилля, посилення військово-морської присутності, економічний тиск і підтримку міжнародного правопорядку», – зазнчив Ескендер Барієв.
Голова Правління КРЦ надав рекомендації, які зможуть сприяти зниженню напруженості та забезпеченню безпеки в Чорноморському регіоні.
- Дипломатичні зусилля та міжнародні переговори.
Важливим кроком є активізація дипломатичних зусиль. Міжнародна спільнота, включаючи такі організації, як ООН і ОБСЄ, може відігравати ключову роль у посередництві та сприянні мирним переговорам.
- Зміцнення міжнародних норм і правил. Підтримання демократичної стійкості в країнах регіону.
Слід підтримувати та зміцнювати міжнародні норми щодо свободи судноплавства та територіальної цілісності. Усі сторони повинні дотримуватися міжнародного права, включаючи Конвенцію ООН з морського права та інші міжнародні угоди. Це може допомогти стабілізувати ситуацію в Чорному морі.
- Міжнародні санкції та економічний тиск.
Міжнародна спільнота має використовувати економічні санкції та інші заходи тиску, щоб спонукати країни-агресори змінити свою політику. Наприклад, скоротити турецький експорт до росії та закрити повітряний простір для росії.
- Забезпечення безпеки військовим способом. Нарощування військово-морської присутності та координація дій.
Наприклад, у військовій сфері Сполучені Штати повинні заохочувати регіональне співробітництво та прискорювати модернізацію збройних сил країн Чорноморського басейну, забезпечувати прогрес НАТО в досягненні військової мобільності та готовності у морській безпеці, береговій обороні та протиповітряній обороні.
- Розвиток регіонального співробітництва та економіки, зокрема енергетики.
Важливо стимулювати регіональну співпрацю між чорноморськими країнами. Налагодження спільних економічних проектів, розвиток торгових відносин та проведення спільних військових навчань. Інвестиції США та ЄС в інфраструктуру регіону. Інвестиції союзників у країни Чорноморського басейну необхідні насамперед для того, щоб випередити Китай у його амбіціях у регіоні.
- Гуманітарні ініціативи.
В умовах конфлікту важливо надавати гуманітарну допомогу постраждалим регіонам і контролювати дотримання прав людини. Важливим аспектом є також підтримка біженців та внутрішньо переміщених осіб.
- Підтримка незалежних і нейтральних організацій.
Роль незалежних організацій, таких як Міжнародний Червоний Хрест та інші гуманітарні установи, може бути значною у моніторингу ситуації та наданні допомоги. Підтримка їх роботи може допомогти зменшити напруженість і забезпечити безпеку в регіоні.
Повний текст виступу
З давніх-давен Чорноморський регіон – це водний шлях із Середземномор’я на північ, життєво важлива ланка, що сполучає держави, а сьогодні Чорне море є кордоном між Болгарією, Грузією, Румунією, росією, Туреччиною та Україною, проте війна загрожує мирним зв’язкам цих країн.
Геополітик Харольд МакКіндер у своїй концепції «серцевини землі» зазначав: «Той, хто править Східною Європою, володіє Серцем землі; Той, хто править Серцем землі, володіє Світовим Островом (Євразією); Той, хто править Світовим Островом, володіє світом».
З моменту закінчення Холодної війни у Чорноморському регіоні відбулося десять війн: це більше, ніж у будь-якому іншому басейні світу.
У війні проти України росія планувала використовувати Чорне море для десантних операцій, запуску ракет, обстрілів, постачання власних військ та про морську блокаду України з подальшим її позбавленням виходу до моря.
Успіхи України зруйнували військово-морські плани агресора. Сьогодні Чорноморський флот рф обезголовлений та фактично позбавлений можливості самостійних бойових операцій.
Однак росія зберігає здатність вражати цілі на суші та перешкоджати цивільному судноплавству на морі, а довгострокові стратегічні амбіції росії в Чорному морі залишаються незмінними.
Росія вийшла з Чорноморської зернової ініціативи, а Україна створила свій власний гуманітарний коридор з Одеси та інших портів північно-західної частини Чорного моря, які росія намагається зруйнувати, зокрема за допомогою ракетних атак деякими портами вздовж Дунаю. Росія дедалі активніше намагається зміцнити свій контроль над частково окупованими територіями України, більша частина яких досягає узбережжя Чорного моря.
Чорноморський регіон різноманітний як у політичному, так і в економічному та культурному плані. У Чорноморський регіон входять як демократичні, так і авторитарні країни, члени НАТО та ОДКБ, члени Європейського Союзу та СНД, з сильною та слабкою економікою.
Щоб знайти ключ, зупинимося на позиції кожної з держав.
У 2014 році росія зробила фундаментальний геостратегічний вибір – знову шлях до євразійської імперії, а не до європейської демократії.
Існування України як незалежної держави сприяє трансформації росії. Без України росія вже не є євразійською імперією.
Якщо москва відновить контроль над Україною з її 40-мільйонним населенням і багатими ресурсами, а також виходом до Чорного моря, вона автоматично стане могутньою імперською державою.
Втрата Україною незалежності мала б негайні наслідки для Центральної Європи, перетворюючи Польщу на геополітичний центр на східних кордонах об’єднаної Європи.
Азербайджан з його величезними енергетичними ресурсами також має вирішальне геополітичне значення. Це пробка в посудині, що містить ресурси басейну Каспійського моря та Середньої Азії.
Незалежний Азербайджан, з’єднаний з ринками Заходу нафтопроводами, які не проходять через контрольовану росією територію, також стає великою магістраллю для доступу передових та енергоспоживаючих економік до енергетично багатих республік Центральної Азії.
Туреччина є найбільшою і найсильнішою у військовому відношенні країною Чорноморського басейну. Туреччина стабілізує Чорноморський регіон, контролює доступ із нього до Середземного моря, урівноважує росію на Південному Кавказі та служить південним якорем НАТО.
Туреччина не закрила свій повітряний простір для росії — за винятком військових польотів до Сирії — і не обмежила можливості росіян в’їжджати в країну, обмежившись лише забороною в травні 2022 року для російських військових кораблів проходити через турецькі протоки між Середземним і Чорним морями на підставі строго Конвенції Монтре 1936 року.
Грузія є країною з потенційно найбільш мінливою позицією. Вона позиціонує себе як важливу транзитну державу, що з’єднує Європу з Каспійським басейном, а звідти – з Азією.
Вразливість перед москвою становить загрозу не лише самій Грузії, а й європейській стратегії диверсифікації енергетики.
Румунія – це острівець стабільності. З 2015 року Румунія значно збільшила витрати на оборону, прискорила модернізацію збройних сил і намагалася зробити безпеку Чорного моря пріоритетним питанням для НАТО та Європейського Союзу.
Після вторгнення росії в Україну більшість болгар почали бачити в рф головну загрозу своїй безпеці. Однак Болгарія залишається особливо вразливою до антизахідних і антидемократичних наративів.
Досягнення довгострокового миру в Чорному морі потребує комплексного підходу, який поєднує дипломатичні зусилля, посилення військово-морської присутності, економічний тиск і підтримку міжнародного правопорядку.
- Дипломатичні зусилля та міжнародні переговори. Дипломатичне спілкування з ними.
Важливим кроком є активізація дипломатичних зусиль. Міжнародна спільнота, включаючи такі організації, як ООН і ОБСЄ, може відігравати ключову роль у посередництві та сприянні мирним переговорам. Прикладом є Чорноморська зернова ініціатива, в якій ООН і Туреччина відіграли провідну роль. Кримська платформа, яка об’єднала не лише країни Чорноморського регіону.
Адміністрація США, оцінюючи зростання загрози безпеці в регіоні, визнала геостратегічну важливість Чорноморського регіону.
У Стамбулі між Болгарією, Румунією та Туреччиною було підписано важливу угоду «щодо забезпечення безпеки судноплавства та розмінування Чорного моря».
Для боротьби зі складною російською дезінформацією була запропонована «змінна геометрія дипломатії», яка має на увазі не лише традиційні «багатосторонні альянси», а й «питання взаємодії у сферах культури, науки та соціальних відносин».
2. Зміцнення міжнародних норм і правил. Підтримання демократичної стійкості в країнах регіону.
Слід підтримувати та зміцнювати міжнародні норми щодо свободи судноплавства та територіальної цілісності. Усі сторони повинні дотримуватися міжнародного права, включаючи Конвенцію ООН з морського права та інші міжнародні угоди. Це може допомогти стабілізувати ситуацію в Чорному морі.
Конвенція 1936 року дійсно дозволяє Туреччині, як зберігачу проток Дарданелли та Босфор, регулювати прохід через них військових кораблів під час війни.
Через це на початку повномасштабного вторгнення росія не змогла підсилити свій Чорноморський флот кораблями, надісланими зі східного Середземномор’я, де багато з них вели бойові дії біля берегів Сирії.
Однак наявність багатонаціональної присутності НАТО в Чорному морі є складною, оскільки лише держава та кораблі прибережних держав, тобто Румунії, Болгарії та Туреччини, мають такі можливості. На жаль, Туреччина спиралася на положення Конвенції, щоб відмовити в дозволі на проходження тральщиків, які Великобританія запропонувала Україні.
Таким країнам, як Грузія, Угорщина та Словаччина, необхідно приділяти набагато більше уваги, оскільки Кремль своєю корупційною діяльністю «затягує уряди цих країн у сферу своїх інтересів».
Надати пріоритет стійкості демократії серед уразливих прифронтових держав всередині та поза НАТО; підтримувати безпеку проектів зміцнення регіональних зв’язків в обхід росії.
3. Міжнародні санкції та економічний тиск
Міжнародна спільнота має використовувати економічні санкції та інші заходи тиску, щоб спонукати країни-агресори змінити свою політику. Наприклад, скоротити турецький експорт до росії та закрити повітряний простір для росії.
4. Забезпечення безпеки військовим способом. Нарощування військово-морської присутності та координація дій.
Наприклад, у військовій сфері Сполучені Штати повинні заохочувати регіональне співробітництво та прискорювати модернізацію збройних сил країн Чорноморського басейну, забезпечувати прогрес НАТО в досягненні військової мобільності та готовності у морській безпеці, береговій обороні та протиповітряній обороні.
5. Розвиток регіонального співробітництва та економіки, зокрема енергетики.
Важливо стимулювати регіональну співпрацю між чорноморськими країнами. Налагодження спільних економічних проектів, розвиток торгових відносин та проведення спільних військових навчань. Інвестиції США та ЄС в інфраструктуру регіону. Інвестиції союзників у країни Чорноморського басейну необхідні насамперед для того, щоб випередити Китай у його амбіціях у регіоні.
Це не виключає розширення військової допомоги союзникам. Румунії, Болгарії та Туреччині потрібно більше систем ППО та більше обладнання для надійності берегової охорони.
Румунія контролює експорт щонайменше 65% українського зерна та продуктів харчування через Чорне море.
6. Гуманітарні ініціативи.
В умовах конфлікту важливо надавати гуманітарну допомогу постраждалим регіонам і контролювати дотримання прав людини. Важливим аспектом є також підтримка біженців та внутрішньо переміщених осіб.
7. Підтримка незалежних і нейтральних організацій.
Роль незалежних організацій, таких як Міжнародний Червоний Хрест та інші гуманітарні установи, може бути значною у моніторингу ситуації та наданні допомоги. Підтримка їх роботи може допомогти зменшити напруженість і забезпечити безпеку в регіоні.
Усі вищезазначені рекомендації можуть сприяти зниженню напруженості та забезпеченню безпеки в Чорноморському регіоні.