Юристка Кримськотатарського Ресурсного Центру Людмила Коротких в інтервʼю виданню «Вгору» розповіла про справу щодо Батальйону імені Номана Челебіджихана, яку використовують окупанти в Криму та Херсонській області для затримання кримських татар.
Людмила Коротких пояснила, що батальйон імені Номана Челебіджіхана до 2023 року не мав офіційного статусу військового батальйону. У 2023 році з’явився 48-й окремий штурмовий батальйон ім. Номана Челебіджихана, який перебуває у підпорядкуванні Сил ТрО.
За словами юристки, новостворений військовий підрозділ це інша структура, а людей переслідують за участь у громадському формуванні з охорони громадського порядку та державного кордону «Аскер», який офіційно зареєстрували в 2016 році. Члени «Аскеру» брали участь у громадській блокаді блокаді Криму 2015 року.
«Визнали цю організацію терористичною виключно для того, щоб було зручніше переслідувати людей. Саме в Херсонській області це, напевно, основна така стаття, якщо людей дійсно судять. Бо, на жаль, дуже багато людей в Херсонській області викрадають, і там жодного суду, жодного слідства – їх просто катують», – сказала Людмила.
Юристка наголосила, що жоден активіст, який брав участь у блокаді Криму не є винним, адже вони діяли абсолютно легально в правовому полі України, відстоювали законні інтереси української держави. Формальними доказами, за словами юристки, можуть бути публікації в соцмережах, фотографії, покази таємних свідків тощо.
Людмила підкреслила, що людей у цій справі необхідно вважати не політичними в’язнями, а військовополоненими відповідно до Третьої Женевської конвенції. Це б означало заборону на судове переслідування та утримання в таборах для військовополонених, а не в тюрмах і СІЗО.
Громадське формування «Аскер» можна вважати парамілітарною установою, адже воно допомагало прикордонникам у забезпеченні порядку. Тому членів «Аскеру» можна сприймати як комбатантів і ставитись як до військовополонених, якщо вони потрапляють у полон.
«Ми розуміємо, що Російська Федерація не виконує всі ці вимоги навіть для тих військовополонених, яких вона визнає, і їх дуже часто катують, що теж заборонено Третьою Женевською конвенцією. Проте для нас важливо визнання їх військовополоненими як з боку України, так і з боку міжнародної спільноти. Оскільки ми вважаємо, що визнання їх у статусі військовополонених дозволить нам швидше повернути цих людей додому», – переконана юристка.