З початку повномасштабного вторгнення росії до України була ухвалена низка резолюцій різними структурами Ради Європи, зокрема Парламентською Асамблеєю та Комітетом Міністрів:
- «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» 27 квітня 2022 р. (2433 (2022))
- «Агресія російської федерації проти України: забезпечення відповідальності за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та інші міжнародні злочини» 28 квітня 2022 р. (2436 (2022))
- «Гуманітарні наслідки та внутрішня і зовнішня міграція у зв’язку з агресією російської федерації проти України» 22 червня 2022 р. (2448 (2022))
- «Депортації та насильницькі переміщення українських дітей та інших цивільних осіб до російської федерації або на тимчасово окуповані території України: створення умов для їхнього безпечного повернення, припинення цих злочинів та покарання винних» 27 квітня 2023 р. (2495 (2023))
Але ж яке значення мають ці резолюції?
Як правило, ці документи є засадничими і такими, що формують принципову позицію Організації щодо певних питань, зокрема кризи біженців, депортації українських дітей, притягнення до відповідальності та ін.
Окрім цього, окремі резолюції започатковують певні механізми, як наприклад Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, яка згодом вилилась в окрему міжнародну угоду, яка заснувала окрему інституцію із штаб-квартирою у Нідерландах.
Деякі резолюції сприяють встановленню міжнародно-правової визначеності щодо викликів з якими людство у таких масштабах стикається вперше. Прикладом є резолюція ПАРЄ «Вплив збройних конфліктів на навколишнє середовище», яка визнає екоцид міжнародним злочином.
І хоча не завжди в цих резолюціях окремо згадується Крим, незмінною залишається позиція щодо підтримки територіальної цілісності України та усвідомлення необхідності залучення Ради Європи до відновлення миру в Україні.