Юристка Кримськотатарського Ресурсного Центру Людмила Коротких взяла участь у панелі «Включення корінних народів до офіційних мирних процесів» Першого Глобального саміту з питань розбудови миру корінних народів, який проходив у Вашингтоні 11-12 квітня.
Коротких детальніше розповіла про те, що після розпаду Радянського Союзу український уряд виключив кримських татар з процесу розбудови державності.
«Лише у 2021 році був прийнятий Закон про корінні народи України. Відбулося офіційне визнання українським парламентом і де-факто визнання українським урядом, але досі не визначено правовий статус Курултаю і Меджлісу», – зазначила вона.
Людмила Коротких підкреслила важливість легалізації Меджлісу та Курултаю кримськотатарського народу, тому що це сильні інституції з великою історією демократії.
«Сьогодні ми зіткнулися з великим викликом, але в той же час це і великі можливості для побудови кращого майбутнього. Існує велика кількість міжнародних стандартів, які, я вірю, будуть імплементовані в Україні», – додала вона.
Юристка підкреслила, що у цьому процесі ми маємо дотримуватися певних принципів:
Нічого про нас без нас.
Повага до прав та інтересів корінних народів.
Інклюзивність.
Робота над помилками минулого.
Солідарність всередині країни та з міжнародною спільнотою, включаючи корінні народи.
Мати чітке бачення майбутнього до того, як відбудеться деокупація.
Повний текст виступу:
Доброго дня, дорогі брати і сестри!
Я представляю корінний народ України – кримських татар. Як ви всі знаєте, в Україні триває найкривавіша і найбільш руйнівна війна, розв’язана Росією. І вона непропорційно впливає на кримських татар. Війна почалася в 2014 році, коли Росія, порушуючи всі принципи міжнародного права, окупувала Крим – батьківщину корінного кримськотатарського народу.
Чому це стало можливим?
Коріння цього конфлікту лежить у минулому. Після розпаду Радянського Союзу український уряд виключив кримських татар з процесу розбудови державності.
У 90-х роках було кілька спроб дестабілізувати ситуацію на Кримському півострові, але кримські татари виявилися дуже сильною силою, яка запобігла подальшим конфліктам.
Все почалося в 1997 році, коли було підписано низку угод, що регулювали розподіл Чорноморського флоту між Україною та Росією, а також умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму. У 2010 році Україна ратифікувала Угоду, яка продовжила оренду військово-морських об’єктів Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму ще на 25 років.
В обох випадках угоди були підписані і ратифіковані без консультацій з корінним кримськотатарським народом, який до кінця 1990-х років вже масово повернувся на свою історичну Батьківщину Крим після насильницької депортації радянською владою в 1944 році і відновив діяльність представницьких інститутів – Курултаю і Меджлісу кримськотатарського народу.
Базування Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму стало вирішальним фактором незаконної окупації Криму Росією в 2014 році, що призвело до чергового грубого порушення прав корінного кримськотатарського народу.
Але український уряд так і не засвоїв цих уроків. Лише у 2021 році був прийнятий Закон про корінні народи України. Відбулося офіційне визнання українським парламентом і де-факто визнання українським урядом, але досі не визначено правовий статус Курултаю і Меджлісу.
Практично це означає виключення представницької інституції кримськотатарського народу з офіційного процесу мирних переговорів і встановлення сталого миру. Можливо, хтось пам’ятає пропозицію переговорів про статус Криму в найближчі 15 років – звичайно, для кримських татар це неприйнятно.
Чому так важливо легалізувати Меджліс і Курултай?
Тому що це сильні інституції з великою історією демократії. Традиційно жінки кримських татар брали активну участь у політичному житті та процесі прийняття рішень. Першими жінками в Європі, які отримали право обирати і бути обраними, були кримськотатарські жінки. Серед вісімдесяти делегатів Першого Курултаю кримськотатарського народу в 1917 році було четверо жінок. На момент окупації з 33 членів Меджлісу кримськотатарського народу четверо – жінки, а з 248 делегатів Курултаю – 18 жінок. З 2 500 членів регіональних і місцевих меджлісів приблизно 100 – жінки. Така практика існувала і за часів, коли кримські татари мали власну державність – Кримське ханство.
Сьогодні ми зіткнулися з великим викликом, але в той же час це і великі можливості для побудови кращого майбутнього. Існує велика кількість міжнародних стандартів, які, я вірю, будуть імплементовані в Україні.
І в цьому процесі ми маємо дотримуватися певних принципів:
Нічого про нас без нас
Повага до прав та інтересів корінних народів
Інклюзивність
Робота над помилками минулого
Солідарність всередині країни та з міжнародною спільнотою, включаючи корінні народи
Мати чітке бачення майбутнього до того, як відбудеться деокупація