У четвер, 16 травня, Кримськотатарський Ресурсний Центр і Меджліс кримськотатарського народу провели круглий стіл “75-річчя депортації кримськотатарського народу: наслідки та перспектива визнання актом геноциду судовими органами України”, на якому обговорили проблемні питання досудового розслідування депортації як акту геноциду. Учасники заходу наголосили на важливості винесення відповідного судового рішення та домовилися про синергію зусиль у цьому процесі.
У заході взяли участь: Ескендер Барієв, Голова правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу; Еміне Джапарова, І-й заступник Міністра інформаційної політики України; Григорій Омельченко, к.ю.н., народний депутат України I-VI скликань, Герой України (2010), доцент, генерал-лейтенант; Олександр Позняк, адвокат; Борис Бабін, д.ю.н., професор; Гульнара Бекірова, к.п.н., історик; Ігор Земан, к.ю.н., доцент кафедри міжнародного права Львівського національного університету ім. І. Франка; Трохим Луговик, к.ю.н., історик. Франка; Трохим Луговий, начальник слідчого відділу Прокуратури Автономної Республіки Крим; Вадим Лушпієнко, начальник управління з розслідування кримінальних проваджень Прокуратури Автономної Республіки Крим; Наталія Беліцер, експерт; Євген Самуха, керівник служби міжнародних зв’язків Представництва Президента України в АРК; Різа Шевкієв, член Меджлісу кримськотатарського народу; Сергій Пархоменко, директор Центру зовнішньополітичних досліджень та Сергій Кальченко, асоціативний партнер – Голова практики – Конституційне право та ЄСПЛ.
Захід відкрив Ескендер Барієв, який привітав усіх учасників круглого столу.
“Напередодні 75-річчя депортації кримськотатарського народу ми хочемо організувати відкриту дискусію для того, щоб подумати, що необхідно зробити всім разом – політикам, громадським діячам, юристам та історикам – для визнання депортації кримськотатарського народу 1944 року геноцидом саме судовими органами”, – сказав Барієв.
“9 травня 2019 року відбулася велика подія, вперше Парламент іноземної держави своїм рішенням визнав депортацію кримськотатарського народу 1944 року геноцидом. Я висловлюю Сейму Латвії, латвійським дипломатам, українським дипломатам та активістам української діаспори в Латвії подяку. Це перша ластівка і, я впевнений, у найближчому майбутньому кількість країн, які визнали депортацію геноцидом, побільшає”, – наголосив Голова правління КРЦ.
Учасникам круглого столу продемонстрували коротку версію фільму “Свідки геноциду 1944-го року”.
Еміне Джеппар у своєму виступі наголосила на важливості цього заходу в контексті руйнування радянських і російських міфів про кримських татар. Також вона зазначила, що українське суспільство відчуває той біль, який досі переживають кримські татари, оскільки депортація торкнулася кожної кримськотатарської родини. За її словами, ці історії дають можливість пам’ятати про своє минуле.
Григорій Омельченко розповів про передумови відкриття кримінальної справи щодо визнання депортації кримськотатарського народу актом геноциду. За його словами, з 2009 до 2015 року він неодноразово подавав депутатські звернення Президентам України та Головам СБУ про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України (геноцид). Справу було відкрито тільки наприкінці 2015 року. Також Омельченко зазначив, що ФСБ через свою агентуру робила все, щоб не було судового рішення про визнання депортації актом геноциду. Однак, за його словами, наше завдання – довести цю справу до суду і визнати депортацію актом геноциду, оскільки це свідчитиме про історичну та юридичну справедливість.
Гульнара Бекірова розповіла про історичні аспекти депортації кримськотатарського народу. За її словами, для істориків давно немає такої проблеми, щоб назвати депортацію кримських татар актом геноциду. Вона зазначила, що навіть назва постанови свідчать про цілеспрямоване етнічне чищення, коли весь народ був тотально виселений з рідної землі. За її словами, “йшлося не про якихось зрадників і зрадників”, а, зокрема, про малолітніх дітей, людей похилого віку і тих людей, “які не могли співпрацювати з німцями за визначенням”. Бекірова підкреслила, що визнання депортації актом геноциду є справою честі української держави.
Представники Прокуратури АРК – Трохим Луговий і Вадим Лушпієнко – розповіли про проблеми в розслідуванні цієї справи. Вони зазначили, що існує проблема отримання доказової бази з інших країн, зокрема, з Узбекистану, Росії тощо.
Олександр Позняк розповів про деталі та особливості розслідування цієї справи і важливість доведення її до суду. За його словами, чинного державного суверенітету, правових методів і процесуальних можливостей достатньо, щоб визначити протиправність дій у 1944 році та дати належну правову оцінку. Він наголосив, що депортація є актом геноциду, і цей факт має знайти свою правову оцінку судом, щоб державна, національна та соціальна політика мала можливість вирішувати питання визнання депортації актом геноциду на міжнародному рівні.
Ігор Земан прокоментував розслідування депортації кримськотатарського народу з юридичної та міжнародної точки зору. У своєму виступі він зазначив, що головною метою в цьому процесі має стати міжнародне визнання депортації актом геноциду.
Борис Бабін наголосив, що депортація кримськотатарського народу як корінного народу з його історичної батьківщини в Криму є досі незавершеним (триваючим) міжнародним злочином, який не має терміну давності. Він зазначив, що Україна має належну матеріальну та процесуальну юрисдикцію для його розслідування та остаточної кваліфікації, однак, за його словами, розслідування справи затягується.
До обговорення теми долучилася й низка інших експертів, які у своїх виступах також наголосили на необхідності якнайшвидшого винесення судового рішення щодо визнання депортації актом геноциду.
Ескендер Барієв, закриваючи круглий стіл, заявив, що “наш спільний обов’язок – довести справу до суду, і домогтися рішення на рівні українського суду”. Він також закликав Прокуратуру АРК прискорити процес розслідування справи і запевнив у подальшій підтримці.
“З кожним днем все менше і менше стає жертв депортації. Вони до останнього чекають судового рішення. Наш спільний обов’язок – об’єднати зусилля, довести справу до суду, і щоб було рішення на рівні українського суду, і далі ми зможемо просувати це питання на міжнародному рівні”, – зазначив Голова правління КРЦ.
Захід відбувся за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні та Міністерства інформаційної політики України.