Менеджерка Кримськотатарського Ресурсного Центру Людмила Коротких під час сайд-івенту КРЦ на тему «Роль громадянського суспільства у боротьбі з дискримінацією на окупованих Росією територіях України» у рамках третьої Додаткової Наради ОБСЄ з людського виміру, розповіла про інструменти тиску рф на активістів в Криму.
Повний текст виступу
Де-факто влада активно використовує всі інструменти тиску: незаконні затримання, арешти, обшуки, порушення сфабрикованих адміністративних і кримінальних справ, погрози, побиття, тортури, насильницькі викрадення. Всі ці злочини мають системний характер.
Росія, застосовуючи власне кримінальне законодавство на окупованій території, порушує ст. 64 IV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.
Найпоширенішим інструментом боротьби з кримськотатарськими та українськими активістами, які виступають проти дій де-факто влади в Криму, є порушення кримінальних справ за ст. 205.5 Кримінального кодексу Російської Федерації (Організація діяльності терористичної організації та участь у її діяльності). Станом на сьогодні 82 людини засуджені до 7-19 років колонії суворого режиму за нібито участь у діяльності «Хізб ут-Тахрір», 16 осіб перебувають у СІЗО в очікуванні вироку, 2 людини перебувають під домашнім арештом, 3 людини відбули 5 років колонії суворого режиму і зараз перебувають під адміністративним наглядом строком на 8 років.
Адвокати фігурантів «справи Хізб ут-Тахрір» зазнають переслідувань і стикаються з перешкоджанням у виконанні професійних обов’язків. У 2022 році 3 адвокатів у справі «Хізб ут-Тахрір» були позбавлені адвокатського статусу, 3 адвокатів були піддані адміністративному арешту від 5 до 8 діб, ще один був оштрафований.
Люди, які приходять на підтримку політв’язнів, піддаються адміністративному переслідуванню. Останнім таким прикладом стало затримання 25 січня 2023 року 34 активістів, які прийшли до будівлі суду для участі у відкритому судовому засіданні щодо затриманих напередодні фігурантів «справи Хізб ут-Тахрір». Наступного дня 27 затриманих були засуджені до адміністративного арешту від 10 до 15 діб, один – до штрафу.
Незважаючи на постійний тиск і спроби залякування з боку окупаційної влади, кримчани продовжують активно відстоювати свої права. Практика проведення одиночних пікетів на підтримку політв’язнів у Криму набула значного поширення. Як правило, в них беруть участь дружини і матері ув’язнених, з плакатами «Наші діти – не терористи», «Кримські татари – не терористи». У більшості випадків на них складають адміністративні протоколи, а потім присуджують сплатити штраф. Також члени сімей політв’язнів неодноразово заявляли, що за ними та їхніми будинками ведеться спостереження, що є порушенням права на недоторканність приватного життя. Такі дії окупаційної влади створюють передумови для поширення ненависті, ворожнечі та нетерпимості до корінного кримськотатарського народу.
Як відомо, 26 червня відзначався День кримськотатарського національного прапора. Напередодні активістів звинуватили в організації публічного заходу без узгодження і оштрафували лише за демонстрацію кримськотатарського прапора. Це звичайна практика, коли напередодні Дня кримськотатарського прапора кримськотатарські активісти отримували попередження від окупаційної влади Криму про неприпустимість порушення «закону про протидію екстремізму» або коли співробітники так званої російської поліції неодноразово зупиняли учасників автопробігу, присвяченого Дню кримськотатарського прапора.
До окупації в Криму не було зафіксовано жодного терористичного акту. На тлі масових арештів представників корінного кримськотатарського народу та звинувачень їх у причетності до діяльності терористичної організації, у 2018 році на території Криму стався перший і єдиний терористичний акт. 17 жовтня студент четвертого курсу Керченського технічного коледжу влаштував теракт, в результаті якого постраждали понад сто студентів і співробітників технікуму. Підконтрольне уряду РФ інтернет-видання Lenta.Ru, серед іншого, поширило інформацію про те, що чоловікові, якого підозрюють у причетності до вибуху в керченському технікумі, на вигляд 23 роки, він схожий на татарина, додавши при цьому, що «…чоловік відкрив стрілянину, добиваючи поранених, а потім був застрелений охороною». Пізніше стало відомо, що теракт здійснив Владислав Росляков, етнічний росіянин. Таким чином, підконтрольні уряду ЗМІ намагалися дискредитувати корінний кримськотатарський народ, звинувативши його представника у здійсненні теракту.
Незважаючи на те, що окупаційна влада офіційно визнала кримськотатарську мову однією з державних, її використання постійно звужується, відсутні кримськотатарські версії офіційних сторінок сайтів окупаційної влади, тобто представлені виключно російською мовою, діловодство ведеться тільки російською, людям навіть відмовляють у праві користуватися рідною мовою в так званих «судах», були випадки погроз або звільнення співробітників за спілкування між собою рідною мовою.
До окупації в Криму було 15 шкіл і 384 класи з кримськотатарською мовою навчання. Незважаючи на те, що в Сімферополі було відкрито 16 нових шкіл, пізніше окупаційна влада змінила статус шкіл. Так, за даними окупаційної влади, наразі в Криму функціонує 7 шкіл з кримськотатарською мовою навчання, 3 – з російською та кримськотатарською мовами навчання, а 6 отримали статус загальноосвітніх шкіл. Навчання кримськотатарською мовою дозволено лише до 9 класу і за бажанням батьків. Адміністрації навчальних закладів під різними приводами створюють перешкоди в подачі заяв: в Криму є лише одна рідна мова – російська, нестача класних кімнат, нестача педагогічних кадрів, нестача підручників.
Також зафіксовані випадки грубої відмови: примушування батьків відмовлятися від навчання дітей кримськотатарською мовою або скорочення кількості годин на вивчення кримськотатарської мови та літератури.
Таким чином, де-факто кримська влада під приводом боротьби з екстремізмом і тероризмом, використовуючи весь наявний адміністративний ресурс, проводить політику поляризації суспільства, де етнічна та релігійна приналежність стане визначальним фактором, що значно ускладнює збереження досягнутого прогресу в толерантному ставленні різних етнічних і релігійних груп Криму один до одного.