У четвер, 26 лютого, Кримськотатарський Ресурсний Центр в Українському кризовому медіацентрі провів пресконференцію, присвячену Дню спротиву окупації Криму. Захід об’єднав експертів, правозахисників, журналістів і військових для обговорення різних вимірів спротиву російській агресії — від фронту до правозахисної та інформаційної діяльності.
Спікерами виступили:
Людмила Коротких – юристка Кримськотатарського Ресурсного Центру;
Сергій Пархоменко – військовий, експерт КРЦ (онлайн);
Анна Андрієвська – кримська журналістка;
Микола Полозов – адвокат (онлайн);
Тетяна Савчук – менеджерка з комунікацій КРЦ.
Тетяна Савчук зазначила, що цьогоріч минає 12 років від початку окупації Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також четвертий рік повномасштабної війни росії проти України. Вона наголосила, що саме 26 лютого 2014 року стало символом відкритого спротиву російській агресії. За її словами, цей день нагадує про початок боротьби, яка триває й сьогодні.
Юристка КРЦ Людмила Коротких окреслила значення 26 лютого та нагадала про передумови окупації Криму.
«Дійсно, 12 років тому, 26 лютого, на заклик Меджлісу кримськотатарського народу близько 15 тисяч мешканців півострова зібралися на мітинг під будівлею Верховної Ради Автономної Республіки Крим, щоб висловити свою чітку позицію та підкреслити свою відданість територіальній цілісності України… цей мітинг був скликаний у відповідь на наміри винести на розгляд парламенту Криму питання про проведення так званого “референдуму” щодо статусу півострова», — зазначила вона.
Людмила також наголосила на спробах росії приховати свою участь у захопленні півострова.
«До 16 березня… “зелені чоловічки” не мали жодних розпізнавальних знаків, і російська влада офіційно не визнавала своєї присутності. Однак уже тоді було очевидно, що це були регулярні підрозділи Збройних сил російської федерації. Значну роль у цьому відіграла присутність Чорноморського флоту рф, який дислокувався в Акʼярі (Севастополі)», — підкреслила Коротких.
Говорячи про наслідки, юристка навела дані щодо порушень прав людини в окупованому Криму, зафіксовані КРЦ.
«За 12 років окупації 511 осіб зазнали кримінального переслідування, з них 276 — представники корінного кримськотатарського народу. Кримськотатарський Ресурсний Центр зафіксував понад 10 тисяч порушень прав людини. Йдеться як про порушення індивідуальних прав — незаконні затримання, позбавлення волі, адміністративні арешти та штрафи, так і про системні порушення колективних прав», — зазначила вона.
Окрему увагу приділили військовому виміру спротиву. Було наголошено, що українські військові щодня боронять державу та наближають деокупацію всіх тимчасово окупованих територій, включно з Кримом. До обговорення онлайн долучився військовий та експерт КРЦ Сергій Пархоменко.
«Ми як військові притримуємося однієї чіткої позиції — жодних територій не здаємо. Ми готові повернути всі окуповані території, включно з Кримом, як тільки буде така можливість», — заявив він.
За його словами, спроби нав’язати Україні перемир’я лише посилюють загрозу.
«Ми не віримо ні в які перемир’я, адже вони використають будь-яку паузу, щоб накопичити війська і продовжити агресію. У них одна ціль — ліквідувати нашу державу і знищити українську націю та корінні народи, які не вписуються в концепцію “русского міра”», — наголосив Пархоменко.
Спротив триває і в інформаційному просторі — часто ціною особистої безпеки, свободи та можливості залишатися у власному домі. Кримська журналістка Анна Андрієвська нагадала, що саме журналісти одними з перших почали фіксувати порушення прав людини та доносити правду про події в Криму.
«Журналісти стали, по суті, флагманом того, щоб історія про кримський спротив не була забута… Крим опинився в ситуації, коли перше, що зробили російська армія і російські гауляйтери, вони окупували інформаційну сферу, вони захопили передавачі кримського телебачення, вони захопили саме кримське телебачення і вони почали безпрецедентний тиск на незалежних журналістів», — зазначила вона.
Анна Андрієвська також розповіла про переслідування журналістів у Криму, коли говорити правду стало фактично злочином. Внаслідок цього багато українських журналістів були просто вимушені покинути свої домівки заради власної безпеки.
«Сьогодні, наприклад, тільки в «Крим. Реаліях» є дві людини, які переслідуються за кримінальними статтями. Це Олексіна Дорогань, моя колега, яку звинуватили у начебто участі в незаконному збройному формуванні батальйону імені Номана Челебіджіхана. Хоча насправді вона ніколи не була в цьому батальйоні, вона журналістка, вона висвітлює те, що відбувається. … І друга людина – я. З 2015 року мене переслідують теж за кримінальною статтею за начебто заклики до порушення територіальної цілісності російської федерації. … Але насправді це переслідування за незалежну журналістську діяльність», — наголосила Андрієвська.
Під час пресконференції також акцентували на переслідуванні адвокатів, які захищають політичних в’язнів Криму. До заходу онлайн долучився адвокат Микола Полозов, який тривалий час працював на півострові та захищав кримськотатарських активістів.
«Протягом тривалого часу я допомагав багатьом кримським татарам і українцям. І сам у Криму піддавався тиску. Було дві спроби порушення проти мене кримінальної справи. Співробітники ФСБ викрадали мене, намагаючись змусити розкрити адвокатську таємницю у справі, через яку я опинився в Криму. Звісно, моя відкрита проукраїнська позиція викликала ненависть у російської влади», — зазначив він.
Він підкреслив, що після повномасштабного вторгнення масштаби переслідувань лише зросли. Адже люди зникають, опиняються в секретних тюрмах, про багатьох стає відомо лише після порушення кримінальних справ.
«Щодо мого переслідування, то російська влада заочно засудила мене до 8,5 років ув’язнення за мої слова про Бучу та воєнні злочини, скоєні російськими військовими проти мирного населення. І це також своєрідний сигнал тим залишкам правозахисної спільноти й адвокатури, які ще збереглися в росії та намагаються допомагати жертвам цієї безжальної, агресивної війни й підлого нападу», – додав він.
Менеджерка з комунікацій КРЦ Тетяна Савчук зазначила, що до Дня спротиву окупації Криму організація підготувала інформаційну кампанію, яка включає постери, інфографіку та інтерактивні формати, покликані привернути увагу до триваючої окупації та порушень прав людини. Вона закликала усіх небайдужих поширювати матеріали КРЦ, аби нагадати всьому світу, що Крим – це Україна.
Насамкінець Людмила Коротких наголосила на важливості роботи над майбутнім Криму, аби уникнути помилок минулого.
«Спротив — це не лише 26 лютого, це щоденна реальність людей. Тому нам важливо не тільки фіксувати порушення, а й думати про те, яким буде Крим після деокупації», — зазначила вона.
Юристка додала, що якщо аналізувати сучасне міжнародне право, міжнародні підходи, то один з важливих і найсильніших, насправді, аргументів України в боротьбі за Крим — це наявність корінних народів і, власне, їх право на самовизначення.
Учасники заходу підкреслили, що попри репресії, тиск і спроби змусити мовчати, спротив триває на всіх рівнях — від особистого до міжнародного. Україна продовжує боротьбу за відновлення територіальної цілісності, а повернення Криму залишається питанням часу, єдності та спільних зусиль.
Крим був, є і буде українським.
Фото: КРЦ, УКМЦ