Сьогодні ми вшановуємо памʼять Нарімана Казенбаша (1930–2016) – кримського татарина, ветерана, учасника підпільно-партизанського руху часів Другої світової війни та активного учасника національного руху.
Наріман Казенбаш народився 11 червня 1930 року в Акмєсджиті (Сімферополі), виріс у Бахчисараї в родині військового та партійної працівниці. У дитинстві він навчався у кримськотатарській школі, а в роки Другої світової війни, вже у 11-річному віці, став звʼязковим у партизанському загоні: збирав розвіддані, переносив їх через Керченську протоку до Тамані, діяв із дорослою відповідальністю в нелюдських умовах.
У 1944 році Наріман Казенбаш разом із родиною був насильно депортований до Узбекистану. Навіть після демобілізації батько родини не зміг одразу приєднатися до сімʼї, а згодом був заарештований через бюрократичні підозри. Сам Наріман попри таланти й активність неодноразово стикався з дискримінацією через національність: його не допускали до престижної освіти, переводили, принижували. Та попри все він не скорився.
Заводський активіст, музикант, будівельник, інженер, громадський діяч, а згодом і активіст кримськотатарського національного руху. У 1966 році він уперше спробував повернутися до Криму, але радянська влада змусила його знову поїхати. У 1990-х він таки повернувся на Батьківщину, де займався нетрадиційною медициною, а також очолив Асоціацію кримських татар – ветеранів війни та праці.
Помер у лютому 2016 року. Похований в Акмєсджиті (Сімферополі) на цвинтарі «Абдал».
Памʼять про Нарімана Казенбаша – це частина нашої історії. Це символ гідності, стійкості та вірності Криму.