Цього року уряд рф виділив 45,8 млрд рублів на так зване «патріотичне виховання» дітей і підлітків у рф та на окупованих територіях України.
Загалом витрати на пропаганду у російських школах та дитсадках зросли майже у 20 разів після повномасштабного вторгнення в Україну:
2021 рік – 3,5 млрд рублів;
2022 рік – 11,4 млрд рублів (замість 5 млрд);
2023 рік – 39,7 млрд рублів;
2024 рік – 45,8 млрд рублів.
Фінансування цієї сфери зосереджене на масштабних програмах, які реалізуються через організації, що слугують ключовими інструментами пропаганди. Через різноманітні проєкти, літні табори, освітні програми та культурні заходи росія формує у молоді мілітаризоване мислення й лояльність до агресивної політики кремля. Особливий акцент робиться на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, це чітко прослідковується у Криму, де діти вже 11 років перебувають під ідеологічним тиском.
Ціле покоління на півострові сформувалося під російською пропагандою, не знаючи української мови, культури та правдивої історії. Вони вчилися за програмою, де Україна — це «ворог», а Крим «завжди був російським». Через це діти виросли у викривленому інформаційному середовищі, що значно впливає на їх світогляд і розуміння власної ідентичності.
З наступного року фінансування патріотичних програм у рф взагалі зросте ще більше: у 2025 році на це планують виділити 66 млрд рублів, що на 25 млрд більше за початкові плани. Значні суми будуть спрямовані на такі організації, як «Рух перших», «Орлята Росії», «Росія — країна можливостей» та інші. Ці структури організовують програми і заходи щодо мілітаризації дітей, нав’язування ідеологічних наративів та створення позитивного сприйняття політики кремля.
Безсумнівно, що у майбутньому росія продовжить нарощувати фінансування програм, попри зниження доходів бюджету та міжнародні санкції.
Кримськотатарський Ресурсний Центр наголошує, що росія цілеспрямовано «зомбує» дітей, навчаючи їх воювати проти України. Через школи та табори їх привчають до того, що війна це «норма» і демонстративно виховують ненависть до всього українського.
Минає вже 11-й рік окупації Криму і чим довше триває окупація, тим складніше буде повертати дітей, які зростають під тотальною російською пропагандою, додому не лише фізично, а й ментально.
Тому одним із ключових викликів після деокупації Криму стане процес реінтеграції молоді, вихованої в умовах тотальної пропаганди. Загалом цей процес нелегкий і вимагає багато ресурсів. Звісно наразі найголовнішим аспектом є звільнення Криму, але й слід працювати над майбутнім планом розвитку молоді у ньому.