російська федерація системно застосовує механізми повторного покарання проти політв’язнів Кремля, навіть після завершення призначених їм незаконних термінів ув’язнення. Йдеться про навмисне штучне створення нових підстав для кримінального або адміністративного переслідування з метою не допустити звільнення людей і продовжити їх утримання в місцях несвободи.
Однією з ключових причин повторного покарання стають так звані «проблеми з документами». Існує системна практика, яка застосовується до громадян України, незаконно утримуваних росією на її території або на тимчасово окупованих територіях України. Якщо під час перебування за ґратами людині виповнюється 25 або 45 років, російська сторона починає вважати її український паспорт «недійсним». Після завершення терміну ув’язнення таких осіб не звільняють, а поміщають до Центрів тимчасового утримання іноземців, вимагаючи надати «дійсні українські документи, що посвідчують особу та громадянство». При цьому російська влада ігнорує той факт, що отримати нові документи в умовах ув’язнення або окупації фізично неможливо.
Формально як підтвердження громадянства може бути прийняте Посвідчення особи на повернення в Україну, однак на практиці доступ до нього для політв’язнів блокується. Проблема в тому, що наразі для отримання Посвідчення особи на повернення в Україну людина повинна обов’язково особисто звернутися до дипломатичного представництва України на території країни перебування, а як відомо, посольства та консульства України на території росії припинили працювати після початку її повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року.
У цей період проти людини може бути додатково порушена нова кримінальна або адміністративнасправа, що загрожує новим незаконним ув’язненням.
Другою вагомою підставою для повторного переслідування політв’язнів Кремля є тотальний контроль за їхнім спілкуванням у місцях незаконного позбавлення волі на території російської федерації або на ТОТ. У СІЗО, в’язницях, колоніях та центрах тимчасового утримання іноземців дедалі частіше застосовується практика цілеспрямованого психологічного тиску: до політв’язнів навмисно підселяють спеціально підібраних осіб, які виконують роль провокаторів. Вони ініціюють розмови на політичні теми, про війну, Україну, окупацію або ставлення до російської влади, намагаючись вивести людину на емоції. Подібні «бесіди» нерідко фіксуються приховано за допомогою диктофонів або технічних засобів прослуховування. У результаті навіть вирвані з контексту фрази чи необережні висловлювання можуть бути оформлені як «докази» нових злочинів. Саме на цій підставі проти політв’язнів відкривають додаткові кримінальні справи за статтями про нібито «виправдання тероризму» або «екстремістську діяльність», що дозволяє російській владі знову і знову подовжувати строки ув’язнення.
Окрему небезпеку становлять і звичайні розмови із земляками. В умовах ізоляції зустріч із людиною з того ж регіону або з подібним життєвим досвідом природно спонукає до щирої розмови та обміну пережитим. Однак російські силові структури часто встановлюють прослуховування в камерах і здійснюють постійний нагляд за політв’язнями, яких розглядають як «особливо небезпечних». У результаті будь-які розмови можуть бути використані як доказ для нового незаконного кримінального переслідування.
Кримськотатарський Ресурсний Центр закликає бути максимально уважними до будь-яких матеріалів, інформації та спілкування під час перебування у місцях несвободи, аби вони не стали підставою для додаткових звинувачень і повторного переслідування.
Таким чином, росія свідомо створює замкнене коло репресій, у якому політв’язні позбавлені реальної можливості вийти на волю навіть після відбуття незаконних вироків. Повторні покарання є елементом ширшої репресивної політики, спрямованої на залякування, злам волі та тривале утримання українців у неволі з політичних мотивів. На жаль, на сьогодні ми вже маємо низку повторних незаконних ув’язнень, які стали наслідком такої підлої політики кремля.