Менеджерка з комунікацій Кримськотатарського Ресурсного Центру провела інтерв’ю з активістом і локальним координатором руху «Жовта стрічка». Він розповів про створення руху, який виник у 2022 році в Херсоні, як громадський спротив на тимчасово окупованих територіях України. Активіст поділився, як учасники поширюють українську символіку, зокрема жовті стрічки, плакати та графіті, на окупованих територіях, включаючи Крим та інші регіони.
Як виникла ідея створення руху «Жовта стрічка»? Чи надихали вас інші приклади мирного спротиву?
Ідея створення «Жовтої стрічки» виникла під час перших днів окупації Херсона. Нашою метою було – полегшити життя людям, дати підтримку та надію. Проте ми розуміли, що довго на цьому не протримаємося, а особливо, після одного з останніх мітингів 10 березня 2022 року, коли зрозуміли, що росіяни реально планують захопити місто та розповсюдити тут свій репресивний режим. Потрібно було якось на це реагувати, але ми не хотіли, щоб це було так, як у Донецьку чи в Луганську, коли все українське одразу знищувалося. Ми також хотіли зруйнувати дурний міф щодо того, що українці в окупації змирилися з цим всім. Ми прагнули зробити щось таке, що кожному українцю би нагадувало про Україну.
З якими основними труднощами ви зіткнулися на початку своєї діяльності?
Головними труднощами були жорсткі умови роботи в умовах окупації. Окупанти посилили контррозвідувальний режим, проводили численні обшуки, залякували жителів і навіть фізично тиснули на них, щоб зламати волю до спротиву.
Проблемою також була логістика: як поширювати листівки та інші матеріали. Ми налагодили мережу передачі: друкували листівки в одному місці, ховали в іншому, а потім їх забирали активісти. Наприклад, у Бердянську розгорнули пункт друку, звідки матеріали передавалися в інші міста Запорізької області, а в Криму налагодили пошиття прапорів, тому кожен піднятий прапор ми виготовляємо самі.
Як вам вдається залишатися непомітними для російських спецслужб під час проведення ваших акцій?
Ми не можемо розповідати про всі заходи безпеки, оскільки це було б своєрідною підказкою для окупантів. Проте можемо поділитися загальними принципами, які допомагають нам зберігати анонімність та уникати викриття.
Перш за все – анонімність! Кожен учасник спілкується лише зі своїм координатором. Активісти можуть бути сусідами чи родичами, але не знати про це. Перед будь-якою акцією ми ретельно очищуємо телефони від потенційно небезпечної інформації: видаляємо листування з координаторами, фото та відео, які можуть привернути увагу. Також ми уважно перевіряємо місцевість перед виконанням завдань, звертаючи увагу на наявність відеокамер та можливих свідків. Ці загальні речі, дозволяють мінімізувати ризики та залишатися непоміченими для російських спецслужб. Детальніші кроки розголошувати не можемо.
Чому для назви руху обрано саме словосполучення «Жовта стрічка»? Який сенс назва має для вас?
Це мав бути простий та легкодоступний символ, який в подальшому би став масштабним явищем, саме тому ми обрали назву «Жовта стрічка». Ми придавали символізму цій назві, адже це один з кольорів нашого стягу. Насправді ж, моя мама вдома займалася вишивкою і у мене було три-чотири мотки по 100 м жовтої стрічки. Ми розуміли, що такий розхідний матеріал стане найбільш доступним на найближчі дні розгортання руху.
Чи має рух «Жовта стрічка» свою символіку, гасла або інші впізнавані атрибути?
Жовта стрічка є основною символікою нашого руху. Однак ми постійно намагаємося придумувати щось нове й цікаве, щоб залучати активістів та підтримувати їх. Наприклад, ми малюємо патріотичні графіті. Символи окупантів, такі як «Z» перетворюємо на синьо-жовті пісочні годинники, які демонструють, що їхній час добігає кінця. Також проводили акцію «Єдине серце України», де люди з’єднували половинки синьо-жовтих сердець з різних частин країни — окупованих і підконтрольних Україні. Ще одним прикладом є флешмоб «Пали все російське», у рамках якого активісти знищували пропагандистські матеріали окупантів. Ми постійно працюємо над новими ідеями, адже це дозволяє мотивувати людей продовжувати боротьбу навіть у найскладніших умовах.
Як ви оцінюєте ризики для себе та своїх близьких через участь у русі?
Ризики є завжди! Бути в окупації – це вже суцільний ризик. Окупанти постійно намагаються виявити активістів через обшуки, перевірки телефонів та провокації. Наші рідні не знають, чим ми займаємося. Так простіше для всіх: чим менше вони знають, тим менше шансів, що їм можуть нашкодити. Ми завжди обережні, дотримуємося чітко усіх правил безпеки. Ми маємо чітку ціль та мотивацію у цьому. Намагаємося робити все розумно, щоб знизити загрози і для себе, і для оточуючих, але повністю уникнути ризиків неможливо, тому ми готові до них.
Як ви протидієте російській пропаганді в Криму через свої дії?
Уся наша діяльність спрямована на те, щоб показати, що спротив є, і що люди не змирилися з окупацією, як це намагається подати російська пропаганда. Росія активно поширює міф, що життя на окупованих територіях стабільне, а населення прийняло нову реальність. Проте ми бачимо зовсім іншу картину: люди продовжують чинити спротив навіть у найскладніших умовах, ризикуючи своїм життям і свободою. Навіть через 10 років окупації в Криму, бажання залишатися частиною України нікуди не зникло. Наші дії — це нагадування, що Крим був, є і буде Україною. Кожна жовта стрічка чи листівка — це спосіб показати, що окупанти не контролюють ситуацію повністю, а жителі не сприймають окупаційну владу.
Що для вас означає боротьба за український Крим?
Це боротьба за майбутнє нашої країни, за відновлення справедливості. Адже Крим — це невідʼємна частина України.
Як, на вашу думку, має виглядати процес повернення Криму до України?
Перший крок — це коли окупанти почнуть тікати з півострова. Це стане початком повернення Криму додому, але після цього буде багато роботи. 10 років окупації не могли пройти безслідно. Люди довго жили під впливом російської пропаганди, тому потрібно буде працювати з їхнім сприйняттям, пояснювати правду про те, що відбувалося. Також доведеться вирішувати економічні, соціальні й адміністративні питання, щоб повернути нормальне життя на півострові. Це не швидкий процес, але ми зможемо поступово відновлювати все, що було зруйновано.
Чи відчуваєте ви підтримку від інших українців або міжнародних партнерів у своїй діяльності?
Ми відчуваємо значну підтримку з багатьох сторін. Нас постійно підтримують українці як на підконтрольних територіях, так і ті, хто живе за кордоном. Люди пишуть слова вдячності, діляться нашими новинами й акціями, а це дуже мотивує продовжувати. Ми отримуємо неймовірну інформаційну підтримку від міжнародної спільноти. Результати нашого спротиву часто висвітлюють іноземні медіа, організації та навіть офіційні представники інших країн. Це допомагає донести світу правду про те, що відбувається в окупованому Криму та інших регіонах. Багато людей за кордоном також розуміють, наскільки важлива наша діяльність. Крім того, такі публікації мають ще одну важливу функцію: вони підтримують моральний дух українців в окупації. Коли люди бачать, що їхні дії помічають і підтримують на міжнародному рівні, це дає їм віру, що вони не самі, і що їхня боротьба має сенс.