У своїй промові перед членами Європейського парламенту українська волонтерка Тата Кеплер говорила про українок і українців, які за понад 11 років війни, зокрема три роки повномасштабного вторгнення росії, пережили стільки, що психологічно вже ніколи не повернуться з війни.
«Я хочу, щоб ви зрозуміли, що моя країна і я, як і кожен її громадянин, ми ніколи не повернемося з цієї війни. На жаль, ми можемо прийти додому, але ми ніколи не повернемося. Вона залишиться разом із нами назавжди – зі мною, з моїми друзями, з усіма громадянами України та з цією чотирирічною дівчинкою…», – сказала волонтерка.
Виступ Тати Кеплер був емоційним і проникливим. Вона згадувала історії тих, хто втратив своїх рідних, хто не зміг врятувати близьких, хто чекає на повернення з полону або на можливість поховати загиблих:
«Я стою в магазині з маленьким сірим комбінезоном у руках. Я назавжди залишаюся в Бучі, стояти над людьми, розстріляними впритул».
Волонтерка вкотре нагадала світові за війну й що для її припинення замало стурбованості.
«Я бачу широкомасштабне міжнародне насильство, яке розгортається перед вами. 1 1,9 тис. ми не можемо зупинити його
стурбованістю», – наголосила Тата Кеплер.
Тата Кеплер наголосила, що сьогодні українці змушені боротися не лише за демократію, а й за власне виживання. Її промова стала черговим нагадуванням Європі, що війна триває, а її наслідки назавжди закарбуються в долях мільйонів людей.