13 березня Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру та член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв в ефірі «Радіо Культура» розповів подробиці про 60-річнного кримського політв’язня Рустема Віраті, який помер 10 березня в колонії рф. Російські окупанти поки не поспішають надавати детальну інформацію про причини його смерті.
Рустем Віраті був звичайним жителем Херсонщини, який до затримання не мав жодного стосунку до політики чи громадської діяльності. Він працював таксистом і заробляв на життя, дбаючи про свою родину.
«Рустем Віраті, він був звичайним мешканцем села Рикове, Генічеського району. Він був звичайною людиною, працював таксистом і заробляв на життя, будучи таксистом. Він мав троє дітей і п’ять внуків», – зазначив Ескендер Барієв.
Російські силовики затримали Віраті в березні 2023 року. Після першого затримання його жорстоко побили, а потім просто викинули на трасі. Але вже наступного дня окупанти знову приїхали за ним, і цього разу він зник на кілька місяців.
«Після затримання його сильно побили, а ввечері викинули на трасі. Далі він у такому вже стані ледве добрався додому, але вже 17 березня знову вони приїхали і знову його забрали», – нагадав Ескендер Барієв.
Пізніше стало відомо, що його звинуватили за статтею 208 ч. 2 Кримінального кодексу рф, через участь у кримськотатарському добровольчому батальйоні ім. Номана Челебіджихана та у сприянні економічній блокаді Криму.
Відомо, що спочатку його тримали в Херсонській області, у СІЗО №2 селища Чонгар, у камері №18. Пізніше його етапували до Уфи, а зрештою – у колонію суворого режиму в місті Дмитровград. Тим часом родині 4 місяці нічого не було відомо про його місцезнаходження.
Ескендер Барієв зазначив, що до арешту Рустем не мав серйозних проблем зі здоров’ям, однак через тортури в нього почалися численні ускладнення.
«На передодні арешту він був відносно здоровою людиною. Але через постійні тортури в нього почалися проблеми з нирками. Попередньо ми думаємо, що це пов’язано з тим, що багато били по нирках», – підкреслив Голова Правління КРЦ.
За кілька днів до смерті Вірасті передав рідним, що почувається дуже погано і навряд чи довго протримається.
«Коли він останній раз спілкувався з рідними, то сказав, що у нього стан дуже поганий, і він довго не протримається. Тобто він уже відчував, що стан у нього дуже поганий», – зазначив Ескендер Барієв.
Після смерті політв’язня російська адміністрація навіть не збиралася видавати тіло родичам, а планувала поховати його в братській могилі разом з іншими ув’язненими. Однак завдяки зусиллям родини синові вдалося домовитися про переведення тіла на територію окупованої України, щоб провести поховання за мусульманськими традиціями.
Кримськотатарський Ресурсний Центр повідомив про смерть Рустема Віраті 12 березня. Це вже не перший випадок загибелі кримських політв’язнів у російських колоніях. У 2023 році у неволі на території росії загинуло ще двоє кримських політвʼязнів – Джеміль Гафаров та Костянтин Ширінг.
КРЦ наголошує, що відповідальність за смерть чоловіків лежить виключно на державі-терористі – російській федерації.
Ми вкотре закликаємо українську владу активізувати дії зі звільнення/обміну політв’язнів Кремля, зокрема із залученням іноземних та міжнародних інституцій. Адже бачимо, що це вже не перша і, ймовірно, не остання смерть.