Юристка Кримськотатарського Ресурсного Центру Людмила Коротких взяла участь у першому міжсесійному засіданні Ради з прав людини ООН щодо розширення участі корінних народів у роботі Ради.
«Перш за все, хочу відзначити важливість і своєчасність обговорення питання активізації участі корінних народів у роботі Ради ООН з прав людини на такому високому рівні. Це потужний сигнал того, що наш світ змінюється і рухається в правильному напрямку», – відзначила Людмила.
Експертка підкреслила, що у процесі залучення корінних народів до роботи ООН необхідно керуватися наступними ключовими принципами, відображеними в Декларації ООН про права корінних народів:
- Принцип самовизначення та самоідентифікації. Тільки корінні народи мають право вирішувати, чи є вони корінним народом і хто має право їх представляти, а визнання з боку держави може бути додатковим аргументом, але не є обов’язковим.
- Забезпечення легітимності представництва корінних народів. Представницькі інституції корінних народів та організації корінних народів – це не одне й те саме.
- Будь-які механізми або критерії, які будуть прийняті для розширення доступу корінних народів до роботи Ради ООН з прав людини, повинні бути узгоджені з корінними народами, враховувати їх різноманітність і максимально відповідати сучасним реаліям.
Повний текст виступу
Мене звати Людмила Коротких, і я представляю один з трьох корінних народів України – кримських татар. Я вдячна Фонду Добровільних внесків ООН для корінних народів за підтримку моєї участі у цій зустрічі.
Перш за все, хочу відзначити важливість і своєчасність обговорення питання активізації участі корінних народів у роботі Ради ООН з прав людини на такому високому рівні. Це потужний сигнал того, що наш світ змінюється і рухається в правильному напрямку.
Корінні народи є носіями унікальних традиційних знань, мають свої традиційні системи самоврядування та є повноцінними націями.
Саме тому в процесі залучення корінних народів до роботи ООН необхідно керуватися наступними ключовими принципами, відображеними в Декларації ООН про права корінних народів.
Принцип самовизначення та самоідентифікації. Тільки корінні народи мають право вирішувати, чи є вони корінним народом і хто має право їх представляти. Визнання з боку держави може бути додатковим аргументом, але не є обов’язковим. Ми не повинні ставити участь корінних народів у процесах прийняття рішень у залежність від волі держави. Особливо в той час, коли ми маємо таку державу, як Росія, яка в 21 столітті окупувала території корінних народів і проводить політику, спрямовану на їх знищення. Це включає заборону діяльності їхніх представницьких інституцій та використання корінних народів як інструментів у своїй агресивній війні проти України, як це сталося з кримськими татарами після незаконної російської окупації Криму в 2014 році. І я вдячна усім країнам за послідовну політику невизнання спроб анексії моєї батьківщини та за підтримку кримськотатарського народу.
Ми також повинні забезпечити легітимність представництва корінних народів. У кожному регіоні ми маємо свій контекст, але ми наголошуємо, що представницькі інституції корінних народів та організації корінних народів – це не одне й те саме. Тому для цих типів інституцій мають застосовуватися різні принципи акредитації. Акредитація представницьких органів корінних народів не повинна вимагати обов’язкової юридичної реєстрації в національній правовій системі; достатньо, щоб сам народ визнав цю інституцію представницькою.
Будь-які механізми або критерії, які будуть прийняті для розширення доступу корінних народів до роботи Ради ООН з прав людини, повинні бути узгоджені з корінними народами, враховувати їх різноманітність і максимально відповідати сучасним реаліям.