Юристка Кримськотатарського Ресурсного Центру Людмила Коротких взяла участь у пленарному засіданні 17-ої сесії Експертного механізму з прав корінних народів за пунктом 3: «Вивчення конституцій, законів, законодавства, політики, судових рішень та інших механізмів, за допомогою яких держави вживають заходів для досягнення цілей Декларації Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів, відповідно до статті 38 Декларації, та надання консультацій щодо них».
У своєму виступі експертка підкреслила, що реалізація прав корінних народів має фундаментальне значення для забезпечення безпеки та територіальної цілісності не лише України, а й будь-якої країни, оскільки є запорукою стабільності.
«Тому важливо, щоб відповідні норми та принципи були закріплені в законодавчих актах усіх рівнів. Однак самого факту ухвалення відповідних рішень недостатньо, важливо, щоб вони виконувалися та були ефективними на практиці. Наприклад, у серпні 2022 року Кабінет Міністрів України ухвалив Порядок визначення правового статусу представницьких органів корінних народів України. 5 червня 2023 року Меджліс кримськотатарського народу подав пакет документів щодо встановлення правового статусу Меджлісу як представницького органу кримськотатарського народу, але жодного рішення досі не прийнято», – пояснила вона.
Повний текст виступу
Перш за все, я хотіла б подякувати членам ЕМПКН за підготовку цього звіту.
Коли ми говоримо про реалізацію прав корінних народів, важливо розуміти, якими інструментами ми володіємо і що можемо для цього використовувати. Звичайно, коли ми говоримо про прийняття законів або внесення змін до конституцій, політична воля держави відіграє вирішальну роль.
Однак іноді на заваді цьому процесу можуть стати й інші фактори. У дослідженні ЕМРІП справедливо зазначається, що триваюча збройна агресія росії проти України перешкоджає законодавчій реалізації права на самовизначення, оскільки надання національно-територіальної автономії кримським татарам є найкращою формою реалізації права на внутрішнє самовизначення відповідно до статей 3 і 4 ДПДПКН. Однак це вимагає внесення змін до Конституції України, що неможливо в умовах воєнного стану.
На жаль, лише після втрати контролю над півостровом українська влада перестала вбачати загрозу безпеці в реалізації прав корінних народів. Україні знадобилося 30 років незалежності та 7 років окупації Криму, батьківщини корінних народів, щоб ухвалити Закон “Про корінні народи України”. Лише після 2014 року в Україні були прийняті відповідні нормативно-правові акти, тоді як фактичне визнання суб’єктності кримських татар існувало з 1991 року, зокрема у 1995 році, коли Меджліс кримськотатарського народу був акредитований у Міжсесійній робочій групі ООН з розробки ДООНПКН як організація корінних народів.
Однак реалізація прав корінних народів має фундаментальне значення для забезпечення безпеки та територіальної цілісності не лише України, а й будь-якої країни, оскільки є запорукою стабільності. Тому важливо, щоб відповідні норми та принципи були закріплені в законодавчих актах усіх рівнів. Однак самого факту ухвалення відповідних рішень недостатньо, важливо, щоб вони виконувалися та були ефективними на практиці. Наприклад, у серпні 2022 року Кабінет Міністрів України ухвалив Порядок визначення правового статусу представницьких органів корінних народів України. 5 червня 2023 року Меджліс кримськотатарського народу подав пакет документів щодо встановлення правового статусу Меджлісу як представницького органу кримськотатарського народу, але жодного рішення досі не прийнято.
У свою чергу, окупаційна російська влада не визнає кримських татар корінним народом, більше того, використовує їхню батьківщину, Крим, як майданчик для ведення повномасштабної війни проти України.
Корінні народи та їхні права не повинні бути інструментом у політичній боротьбі та спекуляціях урядів чи країн. Ми не повинні бути заручниками так званої “доброї волі” держави та тих, хто її уособлює. Корінні народи потребують системних дій та сталих рішень для реалізації своїх прав.