У ефірі «Радіо Хартія» Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру Ескендер Барієв та член Меджлісу кримськотатарського народу Меджліс кримськотатарського народу дав інтерв’ю, у якому розповів про злочини радянської влади під час депортації кримськотатарського народу 1944 року, а також про системні наслідки цієї політики — від масових втрат до десятиліть заборони на повернення та стирання ідентичності.
Він наголосив, що депортація була спрямована не лише на фізичне виселення, а й на знищення самого існування народу:
«Вони намагалися зробити все, щоб Крим був очищений від кримських татар.
По-перше, це була політика створення єдиного радянського народу — російськомовного, з однією ідентичністю, тобто комуністичною, і спільною мовою — російською. І саме невеликі народи першими підпадали під асиміляцію.
По-друге, кримські татари завжди боролися за те, щоб розвиватися на своїй батьківщині, зберегти свою ідентичність, мову, культуру та традиції».
Окремо він звернув увагу на масштаби втрат у дорозі та в перші роки після прибуття до місць спецпоселень:
«І дійсно, по дорозі загинуло, за офіційними даними, від 8 до 10 тисяч людей. Але багато людей загинуло і в перші роки депортації, тобто в місцях депортації. Там були різні кліматичні умови, хвороби — люди почали хворіти на черевний тиф, холеру та інші інфекційні захворювання».
Правозахисник також підкреслив, що радянська влада проводила системну політику стирання кримськотатарської присутності в Криму. За його словами, після депортації відбулося не лише фізичне виселення, а й цілеспрямоване знищення культурного та історичного сліду народу: перейменування населених пунктів, ліквідація інституцій та інших елементів, пов’язаних із кримськими татарами, щоб розірвати зв’язок корінного народу з його батьківщиною та історією.
Окремо Барієв зазначив тривалу політику ізоляції та заборон, у якій кримські татари жили десятиліттями:
«До 1956 року люди перебували в режимі спецпоселення, тобто вони не могли комунікувати один з одним, не могли знайти родичів. Якщо хтось порушував режим, терміни покарання становили до 10–20 років, а були випадки й розстрілів. Далі, до 1989 року заборонялося кримським татарам повертатися в Крим. А до 1989 року в переліку народів СРСР кримських татар фактично не було: не було згадок у переписах, не було можливості навчатися рідною мовою, не було національних газет чи передач».