14 липня в межах 19-ї сесії Експертного механізму ООН з прав корінних народів (EMRIP) Кримськотатарський Ресурсний Центр спільно з Cultural Survival та Постійним представництвом України при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві провів сайд-івент «Корінні народи в умовах конфлікту та постконфліктного відновлення».
Під час заходу Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв наголосив на системності переслідувань кримськотатарського народу в окупованому Криму та зазначив, що сучасні репресії є продовженням багатовікової політики переслідування корінного народу.
Повний текст виступу
Те, що відбувається сьогодні в окупованому Криму, не є випадковим явищем. Це — продовження послідовної геноцидальної політики проти корінного кримськотатарського народу, розпочатої Російською імперією у 1783 році, продовженої радянським режимом у 1944 році та відновленої сучасною росією у 2014 році.
Ключовим моментом у цій політиці стала депортація 1944 року, коли весь кримськотатарський народ було насильно вигнано зі своєї батьківщини. Це був акт геноциду, спрямований на знищення народу як політичної, культурної та соціальної спільноти.
Російська агресія проти України розпочалася з окупації Криму у 2014 році.
Близько 15 000 мешканців півострова відгукнулися на заклик Меджлісу та публічно підтримали територіальну цілісність України.
І саме корінний кримськотатарський народ став однією з перших мішеней системної репресивної політики держави-агресора.
За даними Кримськотатарського Ресурсного Центру, у 2017–2025 роках в окупованому Криму зафіксовано 10 727 порушень фундаментальних прав людини,
7 166 з них — проти представників кримськотатарського народу.
Це — цілеспрямована політика придушення корінного народу.
– системні політичні переслідування: 545 сфабриковані кримінальні звинувачення в «екстремізмі» та «тероризмі», 280 з них — проти кримських татар;
– масові обшуки та арешти: у в’язницях перебувають 372 політичні в’язні, 183 з них — кримські татари;
– 61 особу було вбито, 29 з них — кримські татари;
– 29 осіб були насильно викрадени і їх досі не знайдено, 19 з них — кримські татари;
– заборона Меджлісу кримськотатарського народу — представницького органу корінного народу;
– витіснення народу з власної землі;
– знищення культурної ідентичності;
– зміна демографічного складу півострова.
Важливо зазначити, що переслідування спрямовані не просто проти активістів, а проти всього кримськотатарського народу як носія ідентичності та політичної суб’єктності.
Його справжня «провина» — це його громадянська позиція, ідентичність та лояльність до України.
Лише за останні п’ять років ми спостерігаємо:
– десятки щорічних обшуків (від 40 до 65 на рік);
– сотні затримань (у 2021 році — 366);
– масові арешти (у 2025 році — 244);
– сотні допитів;
– систематичні порушення права на справедливий суд (до 478 випадків на рік);
– погіршення доступу до медичної допомоги (до 135 зафіксованих порушень).
Ці цифри — не статистика.
Це — долі людей.
Фабрикація політичних справ
Російська влада використовує кримінальне законодавство як інструмент придушення:
– «справи Хізб ут-Тахрір»;
– звинувачення в «державній зраді»;
– «терористичні акти»;
– «дискредитація російської армії»;
– «екстремізм».
Це — класична практика криміналізації ідентичності та інакомислення.
За даними КРЦ: 372 політичних в’язнів утримуються в російських місцях позбавлення волі, 183 із них — кримські татари.
Серед них: 60 жінок, 57 молодих людей, 28 людей похилого віку, 10 осіб з інвалідністю.
3 кримських політв’язнів загинули в російських в’язницях.
Окремо хочу зупинитися на переслідуванні жінок в окупованому Криму.
84 жінки зазнали кримінального переслідування, 20 з яких — представниці корінного кримськотатарського народу та одна
караїмка.
60 жінок перебувають у місцях позбавлення волі: 29 жінок — у колоніях, 31 жінка — у СІЗО.
13 жінок перебувають під обмеженнями;
11 жінок заарештовано заочно;
Серед найпоширеніших звинувачень, за якими затримують жінок:
«державна зрада», «шпигунство», «справа Хізб ут-Тахрір», «справа батальйону імені Номана Челебіджихана» та «справа Свідків Єгови».
Істотне посилення переслідувань жінок почалося у 2024 році.
Зокрема, за 2024–2026 роки зафіксовано щонайменше 57 арештів.
Серед політичних в’язнів, які утримуються в місцях позбавлення волі рф, 11 жінок похилого віку. Найстаршим з них — 71 та 70 років відповідно. Винесені для них вироки можуть становити пряму загрозу їх життю.
Серед політичних в’язнів — 13 молодих жінок. Наймолодшій із них — лише 19 років. Насібе Саідова щойно вийшла заміж — це приклад того, як окупанти впливають на репродуктивність корінного народу.
Жінки в окупованому Криму систематично зазнають тиску, принижень, адміністративних та кримінальних переслідувань. Відомі випадки насильства, зникнень, а також смертей внаслідок ненадання медичної допомоги.
Це відповідає міжнародному визначенню геноцидної політики — знищення здатності народу існувати як окремої групи.
Тому визнання цих дій продовженням геноциду є не символічним актом, а актом політичної та історичної справедливості.
Це ознаки злочинів проти людяності.
Це питання:
– захисту міжнародного правопорядку;
– реалізації Декларації ООН про права корінних народів;
– виконання рішень міжнародних судів;
– принципу «Never Again».
Сьогодні корінні народи України — кримські татари, караїми, кримчаки — потребують чіткого політичного та правового захисту.
Ми закликаємо:
– Визнати системні переслідування кримськотатарського народу як елементи злочинів проти людяності.
– Посилити персональні санкції проти причетних до репресій.
– Підтримати міжнародні механізми притягнення до відповідальності.
– Посилити захист політичних в’язнів.
– Інституціоналізувати участь представників корінних народів України в міжнародних процесах, що стосуються деокупації Криму.
Якщо ви хочете захистити кримськотатарський народ, допоможіть Україні.
Дякуємо за солідарність з Україною та її корінними народами.
Дякуємо за увагу!