У четвер, 11 грудня, в Києві в Українському кризовому медіа-центрі відбулася пресконференція «Крим за дужками? Чи є шанс звільнити кримських політв’язнів?», організована Кримськотатарським Ресурсним Центром до Міжнародного дня прав людини.
Спікерами виступили:
Ескендер Барієв – Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу;
Ельвін Кадиров – Представник Уповноваженого з прав жителів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя;
Володимир Ляшенко – Правозахисник, експерт Кримськотатарського Ресурсного Центру;
Ігор Котелянець – Голова Правління громадської організації «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля», брат колишнього політвʼязня Євгена Панова.
Модераторка:
Тетяна Савчук – менеджерка з комунікацій Кримськотатарського Ресурсного Центру.
Учасники заходу обговорили, що відбувається з політв’язнями Криму зараз, які механізми можуть наблизити їхнє звільнення, і що має змінити держава, аби допомогти тим, хто проходить чи вже пройшов через російський полон.
Під час виступу Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру Ескендер Барієв наголосив, що репресивна система в окупованому Криму щороку лише посилюється, а кількість переслідуваних продовжує зростати. Він підкреслив, що ситуація з кримськими політв’язнями залишається критичною, а російські спецслужби цілеспрямовано тиснуть на найвразливіші групи.
«За даними КРЦ, на сьогодні зафіксовано 486 незаконно ув’язнених і переслідуваних за кримінальними справами, серед яких 272 представники кримськотатарського народу. Наразі у застінках ФСБ перебувають 325 людей, серед яких є різні категорії, зокрема: 42 жінки, 28 людей похилого віку, 8 людей з інвалідністю, 64 представники молоді та 63 багатодітні батьки. Тобто, бачимо, що окупантів не спиняє ніщо», – зазначив Барієв.
Правозахисник додав, що лише за період 2017–2025 років КРЦ задокументував 10 727 порушень прав людини в окупованому Криму, з яких 7 166 стосуються представників кримськотатарського народу. Ці цифри, за його словами, свідчать про масштаб і системність політично мотивованих переслідувань.
Барієв підкреслив, що питання обмінів також демонструє глибоку нерівність у підходах росії до різних категорій ув’язнених.
«Ми зібрали інформацію: з початку повномасштабного вторгнення відбулося 70 обмінів, під час яких було звільнено 6 266 українців. Ми раді за кожного, хто повернувся додому — це надзвичайно важливо. Але хочу звернути увагу на інше.
З моменту окупації Криму у межах обмінів звільнено лише 12 кримських політв’язнів. До 2022 року було звільнено 8 політв’язнів, після 2022 року – лише чотирьох, п’ятеро з них — представники кримськотатарського народу. Також було повернуто двох кримськотатарських військовослужбовців».
Він наголосив, що росія цілеспрямовано уникає обговорення кримських татар під час перемовин щодо обмінів, що українська сторона підтвердила під час зустрічей на найвищому рівні.
«Коли ми зустрічалися у травні з Президентом України, він сказав, що росіяни традиційно не хочуть говорити про журналістів, кримських татар та азовців. Тому ми звертаємося до всіх, хто причетний до переговорів щодо обмінів: у кожному обміні мають бути люди з Криму та представники корінного кримськотатарського народу. Це питання не лише справедливості — це питання надії для наших співвітчизників на окупованій території».
Представник Уповноваженого з прав жителів АР Крим та м. Севастополя Ельвін Кадиров наголосив на ключовій ролі Офісу Омбудсмена у моніторингу порушень прав людини в окупованому Криму та просуванні справ цивільних заручників на міжнародних майданчиках. Він підкреслив, що держава працює в умовах обмеженого доступу до інформації, але продовжує добиватися звільнення незаконно утримуваних українців.
«Наш офіс постійно фіксує порушення прав людини на тимчасово окупованій території Криму. Ці дані стають основою для міжнародних звернень і правозахисних ініціатив. Ми постійно порушуємо питання цивільних заручників, заарештованих за політично мотивованими справами. Завдяки консолідованим зусиллям державних органів та міжнародних партнерів нам вдалося повернути 160 цивільних заручників».
Кадиров також звернув увагу, що реальна кількість незаконно утримуваних українців може бути значно більшою за офіційні оцінки:
«Офіційних даних про те, скільки саме цивільних заручників перебуває в росії, немає. Але цифри починаються від 30 тисяч — і, на мою думку, їх значно більше».
Він окремо відзначив важливість Стамбульського процесу:
«Коли процес був відновлений, ми одразу звернулися до Омбудсмана Туреччини, передали списки цивільних заручників і тяжкохворих. Питання їхнього звільнення або хоча б доступу до медичної допомоги вже порушене перед російською стороною — і ми очікуємо на відповідь».
Голова Правління ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» Ігор Котелянець наголосив, що значна частинацивільних українців, які вже пройшли чи ще проходять через російський полон після 2022 року, досі не мають юридичного статусу та доступу до державної допомоги.
«Писали закон з 2017 по 2022 рік, коли були лише політв’язні в Криму і цивільні заручники на Донбасі. Зараз хапають всіх, і визначення закону абсолютно неактуальні. Людина має сама довести, що займалася громадською чи політичною діяльністю — інакше вона позбавлена державної допомоги».
Він підкреслив, що це стосується і кримчан, і тих, кого вивезли на півострів з новоокупованих територій України: «величезна їх кількість залишається поза увагою держави». Тому законодавство потрібно терміново оновити.
Котелянець відзначив, що 2024 рік став найбільш результативним щодо звільнення цивільних, завдяки Координаційному штабу. Водночас росія утримує більшість цивільних «інкомунікадо», без реєстрації й зв’язку з родичами: «Їх отримують приховано, родичам не повідомляють. Тому їх дуже важко знайти і тим паче захистити».
Правозахисник і експерт КРЦ Володимир Ляшенко звернув увагу на критичну проблему: значна частина звільнених політв’язнів не може залишити окупований Крим або територію росії через відсутність українських документів та відмову окупантів визнавати їх громадянами України.
«Це справді дуже складна проблема, і вона безпосередньо пов’язана з тим, що окупація Криму триває вже 12-й рік. Система ідентифікації особи в Україні з 2016 року прив’язана до Єдиного демографічного реєстру, а щодо більшості кримчан інформація в цьому реєстрі просто відсутня».
Він окремо підкреслив проблему, що стосується кримських татар:
«Значна частина кримських татар народилася за межами Криму, у місцях депортації. Дані про них відсутні не лише в Єдиному демографічному реєстрі, а й у реєстрі РАЦСу».
Ляшенко пояснив, що після звільнення з місць несвободи люди стикаються з новим бар’єром, адже росіяни забирають у них паспорт України, знищують його або кажуть, що «ми його у вас не брали». Після цього заявляють, що людину потрібно заново «ідентифікувати».
Проблему поглиблює скасований Україною договір про правила перебування громадян обох держав, на який росія продовжує посилатися:
«росія заявляє: якщо у вас немає всіх необхідних документів, то ви не є громадянами України. Тобто ви є громадянами рф або тими, кого вони депортуватимуть туди, куди вважатимуть за потрібне».
Організатори наголосили, що тема кримських політв’язнів не може залишатися на периферії політичного порядку денного.
«Сьогодні ми ще раз переконалися: тема кримських політв’язнів не має залишатися поза увагою. Це — питання прав людини, безпеки громадян і відповідальності держави перед своїми людьми. Кожен незаконно ув’язнений має бути повернений додому. І це можливо лише тоді, коли правозахисники, держава, громадськість і міжнародні партнери працюють разом», – наголосила Тетяна Савчук.
Фото: КРЦ, УКМЦ