Кримський політв’язень Геннадій Лимешко, який повторно незаконно засуджений окупаційною владою рф за «публічні заклики до екстремістської діяльності», вже 7 місяці не виходить на зв’язок із родиною. Востаннє інформація про нього надходила у вересні 2025 року. Про це Кримськотатарському Ресурсному Центру повідомила його дружина Ірина Лимешко.
«Останній раз ми спілкувалися через адвоката у вересні 2025 року. Він сказав, що немає можливості виходити на зв’язок. Його мали етапувати зі СІЗО в Ставрополі до колонії, але куди саме — ми не знаємо», — зазначила Ірина Лимешко.
Геннадій Лимешко народився 27 грудня 1992 року. 12 серпня 2017 року, а 10 серпня 2018 року Його затримали в Судаку окупаційний суд у Криму засудив його до 8 років колонії за сфабрикованим обвинуваченням у «підготовці диверсій» (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 222.1, ч. 2 ст. 223.1). Своє незаконне покарання він відбував у колонії №6 хутора Дидимкін Ставропольського краю рф.
21 лютого 2025 року після завершення повного терміну незаконного ув’язнення Геннадія Лимешка під конвоєм перевезли до Центру тимчасового утримання іноземців у Ростовській області, де він перебував до 13 березня 2025 року. Після цього його вивезли в невідомому напрямку, і родина довгий час не мала жодної інформації про його місцезнаходження. За словами Ірини Лимешко, Геннадій міг бути переведений до СІЗО №1 міста П’ятигірськ, де, можливо, утримувався в ізоляції.
У серпні 2025 року проти Геннадія Лимешка в рф було порушено нову кримінальну справу — за нібито «публічні заклики до екстремістської діяльності». Російський суд визнав його винним та призначив покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, які він повинен відбувати в колонії суворого режиму.
Попри те, що Лимешко вже відбув свій перший строк і мав вийти на волю, російська окупаційна влада фактично заблокувала його звільнення та продовжила незаконне утримання.
З вересня 2025 року Геннадій Лимешко не виходить на зв’язок, родина не отримує жодних дзвінків чи листів, і його місцезнаходження залишається невідомим.
Кримськотатарський Ресурсний Центр засуджує повторне незаконне ув’язнення Геннадія Лимешка та вважає це продовженням політично мотивованого переслідування громадянина України. КРЦ наголошує, що практика повторних вироків, блокування звільнення та утримання людей в умовах інкомунікадо є системним інструментом репресій російської федерації.
КРЦ продовжує фіксувати такі випадки та закликає міжнародну спільноту посилити тиск на російську федерацію, щоб забезпечити доступ родичів і правозахисників до незаконно утримуваних осіб та припинити практику інкомунікадо.
Нагадаємо, що аналогічна ситуація була з іншими політв’язнями Криму: Андрієм Захтеєм та Миколою Шиптуром, незаконні терміни ув’язнення яких закінчилися в лютому та березні 2023 року, і яких окупанти також запроторили на декілька місяців в Центр тимчасового утримання іноземців в Ростовській області. Тоді ситуацію вдалося розв’язати завдяки активній позиції родичів політв’язнів, своєчасному підключенню до ситуації юристів КРЦ, правозахисників та адвокатів. Але, на жаль, так щастить не всім.
Проблема в тому, що на даний час для отримання Посвідчення особи на повернення в Україну людина повинна особисто звернутися до дипломатичного представництва України на території країни перебування, а як відомо, посольства та консульства України на території росії припинили працювати після початку широкомасштабного вторгнення в лютому 2022 року.
Відповідно до постанови КМУ № 1201 від 21.10.2022 року в рамках експериментального проєкту до 13 листопада 2023 року Посвідчення особи на повернення в Україну можна було отримати на території України в Державній міграційній службі за зверненням родичів або Мінреінтеграції, але цей експериментальний проєкт більше не діє.
Натомість Кабінет Міністрів України постановою № 194 від 23.02.2024 року в рамках чергового «експериментального проєкту» дозволив протягом двох років, починаючи з 21 березня 2024 року, оформляти громадянам України, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих росією, Тимчасові посвідчення громадянина України, яке підтверджує особу та її українське громадянство.
Але політв’язням, у яких строк дії українських паспортів завершився під час перебування їх у незаконному ув’язненні, це жодним чином не допоможе!
По-перше, цей порядок розповсюджується лише на громадян України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України і якщо особу вивозять на територію росії, вона вже не може отримати Тимчасове посвідчення громадянина України за цією процедурою.
По-друге, тимчасове посвідчення можна оформити лише тим громадянам, дані про яких є в Єдиному державному демографічному реєстрі, а він почав діяти лише з початку 2016 року. Тому в ньому точно немає інформації про тих, кого окупанти незаконно затримали в Криму в 2014–2015 роках. Більш того, інформація про людину вноситься в реєстр тільки тоді, коли людина отримує свій перший біометричний документ: внутрішній ID або закордонний паспорт. А далеко не всі громадяни України з 2016 року отримували такі документи.
По-третє, росія не визнає на ТОТ України і на території росії Тимчасове посвідчення громадянина України як документ, який підтверджує особу та її українське громадянство, вимагаючи надання або українських паспортів, або Посвідчення особи на повернення в Україну. Свою відмову визнавати тимчасове посвідчення за належний документ росіяни пояснюють зокрема тим, що цей документ не передбачений Угодою між Україною і росією про безвізові поїздки громадян України і росії від 16.01.1997 року. Варто зазначити, що Україна припинила дію цієї Угоди з 1 липня 2022 року постановою КМУ № 692 від 07.06.2022 року, але росія не зважає на це і продовжує вимагати від громадян України саме ті документи, які зазначені в додатку 2 до вищевказаної Угоди.
От і маємо ситуацію, коли незважаючи на те, що Геннадій Лимешко відбув повний термін незаконного ув’язнення в рф, він не зміг повернутися в Україну, оскільки стикнувся з проблемою відсутності у нього документів для повернення в Україну.
Важливо зазначити, що багато українців, яких утримували незаконно в російських колоніях, не мають можливості повернутися в Україну після завершення терміну покарання. Проблеми з поверненням на батьківщину залишаються актуальними, і ця ситуація вимагає рішучих дій з боку української держави та міжнародної спільноти. Цю ситуацію необхідно виправити в найкоротші терміни, щоб більше не виникали ситуації, коли люди після незаконного ув’язнення, маючи проблеми з документами, не мають можливості безперешкодно повертатись в Україну і таким чином залишаються під загрозою нових переслідувань і звинувачень. Майже кожен інший українець, хто опиниться в подібній ситуації, також буде заручником цієї жахливої проблеми.
Державні органи України повинні зі свого боку розробити реальні механізми розв’язання подібних проблем, щоб люди безперешкодно в короткі терміни могли повертатися додому в Україну. КРЦ наголошує, що не можна залишати в небезпеці наших громадян, особливо тих, хто вже стільки вистраждав в російському полоні. Це питання має бути розв’язане раз і назавжди, а інакше російська федерація і надалі продовжуватиме знущатися над громадянами України, вигадуючи ще нові звинувачення і не дозволяючи їм повернутися до нормального життя на батьківщині.