Менеджерка Кримськотатарського Ресурсного Центру Зарема Барієва повідомила, що засудженого росією до 16 років ув’язнення за нібито державну зраду інженера Запорізької АЕС Руслана Лаврика після чергового етапування знову доставили до СІЗО-2 в окупованому Акмєсджіті (Сімферополі).
За словами Зареми Барієвої, трагедія співробітників Запорізької ЗАЕС та мешканців Енергодара в умовах російської окупації широко висвітлювалася як в українських, так і в міжнародних ЗМІ, оскільки захоплення ЗАЕС російськими військовими в березні 2022 року стало першим у світовій історії прецедентом окупації ядерного об’єкта під час війни.
«Десятки непохитних співробітників станції стали не просто заручниками всієї цієї ситуації, а реальними ув’язненими за сфальсифікованими кримінальними справами. Росія засудила багатьох із них за їхню принципову позицію та небажання співпрацювати з «Росатомом», відправивши за ґрати на десятки років», — підкреслила Барієва.
Окремо наголосила, що одним із таких «ядерних» заручників став 55-річний інженер Руслан Лаврик, якого окупанти заарештували 7 червня 2024 року на дачі в околицях селища Благовіщенка за 16 кілометрів від Енергодара. За майже два роки незаконного ув’язнення в яких тільки підвалах, СІЗО та колоніях він тільки не побував.
«Руслан ніколи не думав, що, проживши 50 років, йому ще доведеться так “мандрувати” по СІЗО різних міст і сіл серед яких були (Енергодар, Мелітополь, с. Акімовка, селище Веселе, Приазовське, Маріуполь, Донецьк, Сімферополь (Акмєсджіт), Краснодар, Волгоград, Саратов, Тамбов, Тюмень)», — зауважила правозахисниця.
Вона повідомила, що до того, як чоловіка засудили за статтею КК рф, його щонайменше 8 разів піддавали адміністративним арештам з середини червня 2024 року по січень 2025 року.
«Я вже не раз писала про те, що окупанти перетворили Крим на тюремний карцер, куди звозять людей з усіх окупованих територій України. Так, 27 вересня 2025 року Руслана теж привезли до СІЗО-2 Сімферополя, де 14 жовтня 2025 року Запорізький обласний суд засудив чоловіка і призначив покарання у вигляді 16 років позбавлення волі за статтею 275 КК рф (державна зрада). Про яку саме державну зраду йшлося, було незрозуміло, якщо людина просто не хотіла працювати на ворога, який знищував її рідне місто та улюблену країну. 28 січня 2026 року Московський апеляційний суд залишив вирок без змін.
6 квітня 2026 року Руслана етапують з Криму до Краснодара, звідти до Волгограда, потім він опиняється в Саратові, далі було СІЗО-1 Тамбова і врешті-решт 11 травня 2026 року він опинився в СІЗО-1 Тюмені. За історією незаконних етапів наших політв’язнів можна справді вивчати карту росії, тільки немає навіть найменшого бажання це робити. Не знати б а ні країну, а ні людей з цієї країни. Як говорять родичі політичних в’язнів: «Є тільки одне велике бажання — збудувати високу стіну, щоб наші очі ніколи не бачили їх більше в нашому житті»», — зауважила менеджерка КРЦ.
Зарема Барієва зазначила, що тут, разом з рідними, відстежуючи всі пересування Руслана, нарешті зітхнули з полегшенням, коли його доставили до кінцевого пункту призначення, бо не дай комусь проходити випробування етапом (стаканом), а тим більше на такі відстані.
«Ось днями ми отримали інформацію про те, що не встигнувши пробути в Тюмені 2 дні, Руслана знову етапують у невідомому напрямку. Після 8-денного невідання рідних і «мандрів» політичного в’язня різними СІЗО росії, Руслан знову опинився в СІЗО-2 Акмєсджіта (Сімферополя)», — додала правозахисниця.
Резюмуючи, вона звернула увагу: можна тільки уявити, скільки сил і здоров’я пішло на всі ці етапи, і здогадуватися, для чого Руслана знову привезли в окупований Крим — велику в’язницю під відкритим небом!
Менеджерка Кримськотатарського Ресурсного Центру Зарема Барієва повідомила, що засудженого росією до 16 років ув’язнення за нібито державну зраду інженера Запорізької АЕС Руслана Лаврика після чергового етапування знову доставили до СІЗО-2 в окупованому Акмєсджіті (Сімферополі).
За словами Зареми Барієвої, трагедія співробітників Запорізької ЗАЕС та мешканців Енергодара в умовах російської окупації широко висвітлювалася як в українських, так і в міжнародних ЗМІ, оскільки захоплення ЗАЕС російськими військовими в березні 2022 року стало першим у світовій історії прецедентом окупації ядерного об’єкта під час війни.
«Десятки непохитних співробітників станції стали не просто заручниками всієї цієї ситуації, а реальними ув’язненими за сфальсифікованими кримінальними справами. Росія засудила багатьох із них за їхню принципову позицію та небажання співпрацювати з «Росатомом», відправивши за ґрати на десятки років», — підкреслила Барієва.
Окремо наголосила, що одним із таких «ядерних» заручників став 55-річний інженер Руслан Лаврик, якого окупанти заарештували 7 червня 2024 року на дачі в околицях селища Благовіщенка за 16 кілометрів від Енергодара. За майже два роки незаконного ув’язнення в яких тільки підвалах, СІЗО та колоніях він тільки не побував.
«Руслан ніколи не думав, що, проживши 50 років, йому ще доведеться так “мандрувати” по СІЗО різних міст і сіл серед яких були (Енергодар, Мелітополь, с. Акімовка, селище Веселе, Приазовське, Маріуполь, Донецьк, Сімферополь (Акмєсджіт), Краснодар, Волгоград, Саратов, Тамбов, Тюмень)», — зауважила правозахисниця.
Вона повідомила, що до того, як чоловіка засудили за статтею КК рф, його щонайменше 8 разів піддавали адміністративним арештам з середини червня 2024 року по січень 2025 року.
«Я вже не раз писала про те, що окупанти перетворили Крим на тюремний карцер, куди звозять людей з усіх окупованих територій України. Так, 27 вересня 2025 року Руслана теж привезли до СІЗО-2 Сімферополя, де 14 жовтня 2025 року Запорізький обласний суд засудив чоловіка і призначив покарання у вигляді 16 років позбавлення волі за статтею 275 КК рф (державна зрада). Про яку саме державну зраду йшлося, було незрозуміло, якщо людина просто не хотіла працювати на ворога, який знищував її рідне місто та улюблену країну. 28 січня 2026 року Московський апеляційний суд залишив вирок без змін.
6 квітня 2026 року Руслана етапують з Криму до Краснодара, звідти до Волгограда, потім він опиняється в Саратові, далі було СІЗО-1 Тамбова і врешті-решт 11 травня 2026 року він опинився в СІЗО-1 Тюмені. За історією незаконних етапів наших політв’язнів можна справді вивчати карту росії, тільки немає навіть найменшого бажання це робити. Не знати б а ні країну, а ні людей з цієї країни. Як говорять родичі політичних в’язнів: «Є тільки одне велике бажання — збудувати високу стіну, щоб наші очі ніколи не бачили їх більше в нашому житті»», — зауважила менеджерка КРЦ.
Зарема Барієва зазначила, що тут, разом з рідними, відстежуючи всі пересування Руслана, нарешті зітхнули з полегшенням, коли його доставили до кінцевого пункту призначення, бо не дай комусь проходити випробування етапом (стаканом), а тим більше на такі відстані.
«Ось днями ми отримали інформацію про те, що не встигнувши пробути в Тюмені 2 дні, Руслана знову етапують у невідомому напрямку. Після 8-денного невідання рідних і «мандрів» політичного в’язня різними СІЗО росії, Руслан знову опинився в СІЗО-2 Акмєсджіта (Сімферополя)», — додала правозахисниця.
Резюмуючи, вона звернула увагу: можна тільки уявити, скільки сил і здоров’я пішло на всі ці етапи, і здогадуватися, для чого Руслана знову привезли в окупований Крим — велику в’язницю під відкритим небом!