У вівторок, 30 червня, в Українському кризовому медіа-центрі Кримськотатарський Ресурсний Центр провів пресконференцію «Кримські жінки в умовах окупації: репресії та боротьба». Учасники заходу обговорили масштаби переслідувань кримських жінок, незаконне утримання цивільних, використання росією міжнародних механізмів для переслідування активістів і журналістів, а також роль держави та громадянського суспільства у звільненні незаконно ув’язнених українців.
Спікера виступили:
Зарема Барієва — менеджерка КРЦ;
Леніє Умерова — експолітична ув’язнена Криму;
Гульсум Халілова — журналістка;
Олена Ягупова — співзасновниця ГО «Цивільні вільні»;
Петро Яценко – представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Модерувала захід менеджерка з комунікацій Кримськотатарського Ресурсного Центру Тетяна Савчук, яка наголосила, що російська федерація вже понад 12 років використовує репресії як один із головних інструментів тиску на жителів окупованих територій, а жінки дедалі частіше стають безпосередніми жертвами політичних переслідувань.
«Сьогодні ми говоримо про масштаби цих репресій, особисті історії жінок, які пережили російське ув’язнення, та про те, чому міжнародна спільнота має приділяти більше уваги переслідуванню кримських жінок», – зазначила вона.
Відкриваючи захід, Зарема Барієва представила актуальні дані щодо переслідування жінок у тимчасово окупованому Криму, розповіла про основні тенденції репресивної політики росії та наголосила на важливості документування кожного випадку порушення прав людини для подальшого міжнародного реагування.
«Наразі за даними КРЦ, 84 жінки в окупованому Криму зазнали переслідувань за кримінальними справами. Станом на червень 2026 року встановлено щонайменше 60 політично переслідуваних жінок, які перебувають у слідчих ізоляторах або виправних колоніях: 29 жінок – у колоніях, 31 жінка – у СІЗО. 13 жінок отримали обмеження, а 11 жінок стали переслідуватися заочно», – зазначила вона.
Як зазначила експертка, серед найпоширеніших обвинувачень, за якими затримують жінок в окупованому Криму: «державна зрада» (щонайменше 38 випадків), «шпигунство» (щонайменше 5 випадків), «справа Хізб ут-Тахрір» (4 випадки), «справа батальйону імені Номана Челебіджіхана» (6 випадків ) та «справа Свідків Єгови» (7 випадків).
Підсумовуючи свій виступ, Зарема Барієва наголосила, що питання звільнення кримських політв’язнів, зокрема жінок, має залишатися одним із пріоритетів під час кожного обміну між Україною та росією.
«Кожен обмін має обов’язково включати політичних в’язнів із Криму, особливо жінок», – завершила Зарема Барієва.
Представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко розповів про роботу держави щодо повернення незаконно утримуваних цивільних, зокрема жінок, а також наголосив на важливості отримання актуальної інформації від родин для ефективної роботи над їхнім звільненням.
«Треба розуміти, що українська держава має в своєму пріоритеті звільнення жінок. Жінки є однією з пріоритетних категорій, так само, як і важкопоранені та важкохворі. Ми бачимо, що зараз процес обмінів і повернень інтенсифікувався. Повертаються і цивільні. На жаль, далеко не в тій кількості, як би нам хотілося. Але робота постійно триває на всіх рівнях», — зазначив він.
Петро Яценко також підкреслив, що для ефективної роботи над звільненням незаконно утримуваних цивільних надзвичайно важливо отримувати актуальну інформацію про кожен випадок та місця утримання людей.
«Для нас дуже важливо знати про всіх, хто перебуває в незаконному утриманні, і, зокрема, знати місця утримання, незважаючи на те, що російська федерація всіляко приховує цю інформацію. Це дозволяє сфокусуватися на роботі зі звільнення цих людей», — наголосив представник Координаційного штабу.
Окремо він закликав родини зниклих і незаконно утримуваних українців повідомляти державним органам усю наявну інформацію, адже це є важливою складовою процесу їхнього повернення.
Експолітична ув’язнена Криму Леніє Умерова поділилася власною історією незаконного переслідування та перебування в російському ув’язненні. Вона також розповіла про умови утримання жінок у російських місцях несвободи та необхідність підтримки тих, хто досі залишається за ґратами.
«Головне, що мені допомогло витримати в цей момент, — це, напевно, внутрішня віра, знання, хто я, які мої цінності, розуміння того, що ця ситуація, в якій я опинилася, — я не перша і не остання. Стільки людей витримали, і я не маю права зараз зламатися. Це також віра моїх близьких. Якщо мої близькі — вже досить старенькі люди, я не маю права собі зараз зламатися, тому що це може вплинути на них», — зазначила Леніє Умерова.
За її словами, жінки в російському ув’язненні стикаються не лише із загальними проблемами перебування в місцях несвободи, а й із додатковими викликами, пов’язаними з відсутністю належного медичного забезпечення, засобів гігієни та психологічної підтримки.
«Потрібно розуміти, що окрім загальних проблем ув’язнення є ще й особливі жіночі потреби і проблеми, з якими вони стикаються в неволі: медичне забезпечення, гігієнічне забезпечення, психологічна підтримка. Про цих жінок потрібно говорити постійно, про них потрібно нагадувати як через глобальні проєкти, так і через окремі випадки, розповідаючи історії цих жінок», — наголосила Леніє Умерова.
Журналістка Гульсум Халілова звернула увагу на переслідування незалежних журналістів, які висвітлюють ситуацію в окупованому Криму. Вона розповіла про кримінальне переслідування з боку росії, використання механізмів міжнародного розшуку та наголосила на необхідності продовжувати говорити правду про порушення прав людини на окупованому півострові.
«Кожен день телеканал ATR у прямих ефірах 24/7 розповідав про те, що відбувається на території тимчасово окупованого півострова: які там є порушення прав людини, як російська окупаційна влада переслідує громадян України, як проходять обшуки в домівках кримських татар, як фальсифікуються кримінальні справи. І все це відбувалося кожен день у прямих ефірах, які вела я та інші журналісти нашого телеканалу», — зазначила вона.
За словами Гульсум Халілової, росія намагається змусити незалежних журналістів мовчати, використовуючи сфабриковані кримінальні справи та інші механізми переслідування, зокрема й за межами окупованого Криму.
«Росія фальсифікує справи та використовує, на жаль, різноманітні механізми для подальшого переслідування тих журналістів, які, на її думку, їй шкодять. Бо коли ти говориш правду, коли ти розповідаєш про всі ці репресії, вона не може це просто спростувати фактами, бо їх просто немає», — наголосила журналістка.
Вона також розповіла про тиск, який окупаційна влада чинить на її родину в Криму.
«Рік тому росія провела в моєму домі в Криму обшук. Там живуть мої родичі — мама, батько, — і довела мого батька до інсульту. Вони щороку, раз чи два на рік, приходять додому до моїх родичів, питають, де я. Але таким чином вони намагалися залякати мене через родичів», — розповіла Гульсум Халілова.
Співзасновниця ГО «Цивільні вільні» Олена Ягупова поділилася власним досвідом перебування в полоні, розповіла про виклики, з якими стикаються цивільні заручники та їхні родини, а також наголосила на важливій ролі жінок у боротьбі за звільнення незаконно утримуваних цивільних і документуванні злочинів росії.
«Окупація території відбулася дуже швидко, миттєво, дуже жорстко, без варіантів якогось вибору. Я була дружиною діючого військовослужбовця Збройних сил України, державною службовицею, давала присягу своїй країні. З погляду співробітників ФСБ, я очолювала ДРГ і здавала позиції ЗСУ. Звичайно, що це все фальсифікація: підкинута зброя, фейкові відео, які вони знімали, — все це фейк», — зазначила вона.
Олена Ягупова також звернула увагу на особливо складні умови, в яких перебувають жінки в російських місцях несвободи.
«Я підтримую, що вразлива категорія — це жінки, і їм найтяжче у таких умовах. Ми розуміємо, тому що немає ніяких засобів, ні гігієни, нічого. Я дуже добре пам’ятаю, як звернулася до начальника СІЗО: де можна взяти засоби жіночої гігієни? У нього була відповідь: “Де хочете”», — розповіла правозахисниця.
За її словами, саме широкий суспільний та міжнародний розголос став ключовим фактором, який допоміг врятувати їй життя.
«У моєму випадку саме розголос врятував мені життя. Якби не було цього розголосу, я би тут не сиділа. Коли певна ситуація набула розголосу за межами табору і дійшла далеко, в іншу країну, тоді нас просто випустили», — підсумувала Олена Ягупова.
На завершення Зарема Барієва наголосила, що ефективна робота із захисту незаконно переслідуваних неможлива без своєчасного документування нових випадків репресій та взаємодії родин із правозахисними організаціями й державними інституціями.
«Будь ласка, повідомляйте нам, повідомляйте державним органам України, повідомляйте правозахисникам про всі ті кейси, про які ви дізнаєтеся, про ваших знайомих, ваших родичів. Не мовчіть. В Україні кожен на власному досвіді розуміє, що таке війна, тому нам не потрібно це пояснювати. А за межами України всі мають розуміти, що війна, яка сьогодні триває між Україною та російською федерацією, — це російсько-українська війна, і вона має геноцидний характер», — закликала Зарема Барієва.
Аналітичні матеріали підготовлено за підтримки Представництва в Україні Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.
