Менеджерка Кримськотатарського Ресурсного Центру Зарема Барієва поділилася історією херсонського фермера Ігоря Паламарчука, якого російські військові викрали під час окупації. Його доля, як і долі десятків інших цивільних аграріїв регіону, досі залишається невідомою.
Правозахисниця зазначила, що після початку повномасштабного вторгнення рф Херсонщина стала одним із регіонів, де масово фіксувалися викрадення цивільних. Родичі зверталися по допомогу з повідомленнями про зникнення чоловіків і жінок, яких російські військові вивозили з домівок у невідомому напрямку, часто після обшуків або утримання в підвалах.
За її словами, станом на сьогодні задокументовано тисячі таких випадків. Частину людей вдалося знайти або звільнити, однак доля багатьох викрадених досі залишається невідомою.
Серед викрадених на Херсонщині багато фермерів і працівників сільського господарства. Під час окупації вони не лише намагалися зберегти свої господарства, а й допомагали громадам, попри постійну небезпеку. Нещодавно, як повідомляє Зарема Барієва, до правозахисників звернулася родина ще одного зниклого фермера — батька місцевої мешканки. Його доля, як і доля багатьох інших, досі залишається невідомою.
«Ігоря Паламарчука знає кожен житель села Білозерка Херсонської області, де він прожив все своє життя. Його сім’я переїхала до Херсонської області, коли Ігорю було всього 3 роки. Паламарчуків у селі, можна сказати, половина села, оскільки слідом за сім’єю Ігоря туди переїхало дуже багато його родичів з Хмельницької області. Ігор виріс у селі, працював на землі, став фермером і вирощував тварин. Після одруження разом із дружиною вели спільний бізнес і стали батьками двох чудових доньок Анастасії та Лідії», — розповіла вона.
Відомо, що з початком повномасштабного вторгнення фермер евакуював дружину з дітьми за кордон, а сам вирішив залишитися, щоб доглядати за господарством, яке просто не було кому залишити.
«Вперше окупанти викрали Ігоря на 10 діб, протягом яких катували не покладаючи рук. Все це відбувалося в будівлі суду, яка на той час була переобладнана в катівню. За 10 днів Ігор постарів на 10 років, бо був підданий сильним побоям і побиттям електрошокером, будучи підвішеним за ноги. 10 днів без води і їжі…. 4 рази чоловіка вивозили на імітацію його розстрілу, щоб той зізнався, де і хто організовує український партизанський рух і здав усіх учасників ТРО. За ці дні 52-річний фермер перетворився на глибоко стару людину. Усвідомивши, що Ігор був лише фермером, окупанти відпускають його на 10-й день, викинувши з машини в поле з мішком на голові. Коли він повернувся додому, рідна мати не впізнала його після побоїв. При першій нагоді зв’язався з дружиною по відеозв’язку, яка, побачивши стан свого чоловіка, благала його все кинути і виїхати, на що була одна однозначна відповідь: «Це мій дім, моя земля, моя країна і їхати звідси я нікуди не буду!» — розповіла менеджерка КРЦ.
16 серпня Ігоря вдруге викрали з власного дому. Разом із ним затримали знайому родини — Світлану, яка працювала продавчинею в його магазині. За словами очевидців, приводом нібито став донос. Під час обшуку окупанти також забрали всю виручку з крамниці.
Чоловіка і жінку утримували окремо. Через три дні Світлану відпустили, не повернувши їй особисті документи. Відтоді Ігор вважається зниклим безвісти. Представники окупаційних сил заявили жінці, що фермер начебто «втік», і його місцеперебування їм нібито невідоме.
«Крім виручки з магазину, російські окупанти (перевернувши весь будинок фермера догори дригом) вкрали у сім’ї Паламарчуків 50 000 гривень і всі золоті прикраси подружжя та їхніх дочок, вивезли всі телевізори, ноутбуки, будівельні інструменти (бензопили, дрилі, болгарки і т.д..) і бус фермера», — додала Зарема Барієва.
Наприкінці серпня 2022 року з’явилася інформація, що Ігоря вивезли з Херсона до СІЗО в Севастополі, де його утримували після катувань у підвалах окупантів. Це підтвердив колишній військовополонений, який перебував із ним в одній камері. За його словами, згодом ув’язнених планували етапувати до Таганрога. Однак після переведення до тамтешнього СІЗО свідок Ігоря більше не бачив. Відтоді місцеперебування фермера залишається невідомим. Уже 3 роки та 5 місяців родина живе в повній невизначеності щодо його долі.
«3 грудня відразу після звільнення села Білозерка Херсонської області Збройними Силами України дружина, не замислюючись ні на хвилину, зібралася і вирушила назад додому в рідне село, де, незважаючи на щоденні ракетні бомбардування, атаки дронів продовжує займатися справою Ігоря і щодня молиться Богу, щоб її чоловік-фермер повернувся додому і продовжив сам вирощувати зернові культури, помідори та кавуни, а мешканці України ні на хвилину не сумнівалися, що найсмачніші помідори та найсолодші кавуни вирощуються з любов’ю на Херсонщині», — зазначила менеджерка КРЦ.